Важливе місце у вивченні у вивченні етногенезу належить лінгвістиці. У результаті дослідження було доведено, що словянські архаїчні назви найбільш чітко і у великій кількості виступають від Десни та Прип’яті на північ суцільною смугою балтські гідроніми. З півдня – знаходять гідроніми фракійського та іллірійського походження. Данні анатомії дозволили виявити, що фізична будова слов’ян близька до балтської та фракійської груп. Археологія простежила безперервне заселення і поступовий розвиток на території Півд.-зах. Європи у 1 тис. н.е. З одного боку слов’янського населення, з іншого – іракомовного, фракійського, германського тощо. Етногенез українців це важлива і одночасно важка проблема. Етногенез неможливо вивчити завдяки одній науці. Для вивчення цього питання необхідні і етнологія, і археологія, і історія, і ономастика, топоніміка, етнолінгвістика.
