На сер 40-х 19 ст. посилюється роль Києва в сусп. і наук. житті Укр. Після відкриття університету в 1834 центр розвитку етнографії перемістився в Київ. До гуртка любителів етнології на чолі з Максимовичем, приєднався і Шевченко, що в цей час приїхав на Україну і виявив інтерес до культурного побуту українців. Він був основопожником революційно-демократичного напряму в етнографії. Підійшов до вивчення з позиції революційно-демократичної ідеології. Висунув вимого правдивого опису життя народу. В своїх ранніх творах він намагається як найправдивіше змалювати життя українського народу, зокрема села. У 1843 Шевченко їде на Україну з метою висвітлення і вивчення укр.історії, культури, побуту та звичаїв народу. Збирає матеріали в містах і селах на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині. З натуриробив замальовки українського життя. В цей Шевченко починає видавати науково історико-етнографічне видання «Живописна Україна». Другий етап етнографічних досліджень припадає на час роботи в Київській Археологічній комісії (1845-57). Подорожуючи Україною з метою збирання археологічних знахідок, він описує життя народу в тому чи іншому регіоні, збирає відомості про матеріальну і духовну культуру. Особлива увага приділяється пісням і думам про Полісся. Головним об’єктом етнографічного дослідження було кріпосне селянство. Для Шевченка, як і для інших науковців було зібрання матеріалу, який би піддавався аналізу і поясненням культурно-побутових явищ.
