Побут козаків, звичаї українців XVI-XVII ст. широко відображені в Густинському літопису. Ця етнографічна пам'ятка дійшла до нас у списку, викопаному Михайлом Лосицьким у 1670 р. в Густинському монастирі. Тут, окрім загальних міркувань про походження назви "Русь", подано характеристику географічного розташування народів, окремий розділ присвячується походженню козацтва, їхній етнічній ідентичності, способу життя, звичаям. Автор літопису поглиблює проблему етногенезу українців. Уперше в Густинському літопису так багато уваги приділено народним віруванням, раннім формам світоглядних уявлень. Літописець, як ревний християнин, уважав, що люди, не знаючи істинного Бога, поклонялися бездушним речам, боготворили стихії та віддавали їм честь, поклонялися криницям, приносили жертви гаям. Пережиток тотемічних, анімістичних уявлень автор бачив у звичаї обливатися водою на другий день Великодня. Дуже важливо, що в літопису містяться докладні назви давніх божеств. Серед них найголовніший Перун, на честь якого палять вогонь, також згадуються Хоре, Дажбог, Стрибог, Симаргл, Мокош, Волос, Позвизд, Ладо, Купало, Коляда. Густинський літопис уперше в українській етнології наводить, докладний опис свята Купала, яке на той час активно побутувало, зауважуючи при цьому, що його відзначають і в інших країнах, і вказує точну дату проведення: "наченше іюня 23 дня, в навечеріе Рождества Іоанна Предтечи. Крім того, літописець був добре ознайомлений з іншими народами і згадує про еллінів, римлян, печенігів, половців, варягів. Серед сусідів українців -москва, іурки, татари, ляхи, литва. На території України він виокремлює такі реї іони, як Волинь, Подолля, Украйну, Підгір'я.
