[р. н. невід. - п. 21(31).7. (за ін. дан., 22.7.(1.8); 24.7(3.8).1649] - український
військовий діяч, полковник чигиринський (1643-48) і київський (1648-49), один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького.
Походив із старого українського шляхетського роду на Берестейщині. Здобув добру освіту. Володів польською, німецькою,
французькою та латинською мовами. Служив у польському коронному війську. В 1627 під час польсько-шведської війни очолював
гусарську корогву. З 1643 - чигиринський полковник реєстрового козацтва, де сотником був Б. Хмельницький. У січні 1644 спільно з
польськими військами розбив татарську орду під Охматовом. У жовтні 1647 взяв на поруки Б. Хмельницького, врятувавши його від
розправи, яку готував над ним коронний хорунжий О. Конєцпольський. У травні 1648 під час Жовтоводсьтоі битви 1648 К. потрапив у
татарський полон. Викуплений Б.Хмельницьким за 12 тис. злотих, приєднався до української армії. В 1648 призначений київським
полковником. За дорученням Б. Хмельницького вів переговори з кримським ханом про можливість спільної боротьби проти Речі
Посполитої. Влітку 1648 разом з полками М. Кривоноса та І. Ганжі боровся проти польських загарбників на Поділлі. Учасник
Пилявськоі битви 1648, походу української армії в Галичину і облоги Замостя. В червні 1649 К., очоливши авангард української армії,
змусив польські війська під командуванням С. Лянцкоронського відступити з-під Меджибожа, а на поч. липня 1649 брав участь у
розгромі загонів Я. Вишневецького під Констянтиновом. У липні 1649 призначений наказним гетьманом 20-тисячної української армії,
яка за дорученням Б. Хмельницького мала обороняти північні кордони України від нападу польсько-литовських військ під
командуванням Я. Радзивілла. 21(31).7.1649 козацькі полки під командуванням К. були розбиті в бою під Лоєвим (тепер Бєлорусь) К. У
ході бою був тяжко поранений і потрапив у полон. Відмовившись видати ворогові воєнні плани українського командування, заподіяв
собі смерть.