пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

4 курс 2 семестр:
» гена
» мартинов
» дек
» дек 2
» дек 3
3 курс 2 семестр:
» СССР
» ccch 2
3 курс 1 семестр:
» CИД
» СИД 2
» rubel
» Папенко
2 курс 2 семестр:
» Мотрук
» СИТ
» Котляров
» Мельничук
II семестр:
» второй модуль Россия
» Первый модуль Россия
» Давня
» Екзамен Українська Етнологія
» English
» Античність
» етнологія
» Первый модуль Этнология
» первый модуль - нова история Украины
» первый модуль - нова история Украины 2
» второй модуль философия
» Українська мова
» Спецкурс - греки
I семестр:
» История первобытного общества
» История Древнего Востока

13. Українсько-турецькі стосунки в період Хмельниччинии

Одночасно зі збройною боротьбою проти шляхетської Польщі Хмельницький вдавався до дипломатичних заходів. Він укладав політичні угоди, переслідуючи єдину мету - заручитися допомогою у війні з ненависним ворогом. Але гетьман, починаючи переговори з Туреччиною, поводився дуже

обережно і не поспішав з конкретними політичними зобов'язаннями. Для боротьби з Польщею він шукав насамперед допомоги в Російської держави, а з Портою підтримував зв'язок лише для того, щоб забезпечити собі вірність Криму.Дальший розвиток турецько-українських відносин виходив з ініціативи Стамбула. Турецькі дипломати уважно стежили за зростанням політичного значення України і, може, за порадою хана почали робити спроби притягнути Запорізьке військо під владу султана. Коли ж у 1650 р. в Чигирині"побував венеціанський посол з пропозицією антитурецького союзу, Порта негайно прислала до Хмельницькогосвоє посольство, очолюване Османом-чаушем, султанським «покойовим». Він привіз листи Бектеш-аги та інших візирів, які закликали гетьмана «його світлості імператора з правої сторони не пускати,а царя кримського з лівої» У відповідь на місію Османа влітку 1651 р. Хмельницький вислав до Константинополя посольство на чолі з київським полковником Антоном Ждановичем і своїм двоюрідним братом Павлом Яненком-Хмельницьким. Послів зустріли в Стамбулі з великою увагою, і вони удостоїлися аудієнції у султана і були обдаровані не тільки звичай-

ними для турецького двірського церемоніалу «кафтанами», але й дорогоцінним одягом. Це справило враження на західноєвропейських представників при Порті, і зразу ж поширилися чутки, що Хмельницький підкорився владі султана, одержав султанський прапор, зван-

ня «сторожа Оттоманської Порти» та ін. Насправці переговори йшли в основному про військову допомогу, яка була потрібна Україні у

зв'язку з небезпекою нової війни проти Польщі. Посли, здається, добилися обіцянки, що султан вишле гетьманові на допомогу румелійські турецькі частини та молдавські і валаські війська. Порта запропонувала також гетьманові утримувати в Константинополі свого «резидента», постійного представника - привілей, який одержували тільки великі держави. Під час перебування послів у Кон-

стантинополі надійшли відомості про похід Хмеліэницького на Молдавію. Це порушення зверхніх прав султана викликало велике незадоволення турецького уряду. Але Туреччина виявилася настільки слабкою, що не змогла гостріше реагувати на цей виступ гетьмана; молдавський похід не тільки не зашкодив Хмельницькому, а навпаки, підняв його авторитет. Порта вирішила прийняти до відома молдавські події, і Осман-чауш, який у жовтні 1650 р вдруге прибув до Чигирина, привіз гетьманові прихильні листи султана і турецьких міністрів та почесні подарунки. Осман залишався в Чигирині більше місяця; це привертало увагу, бо турецькі дипломатичні звичаї вимагали відпускати султанських послів якомога швидше. Очевидно, посол вів переговори не тільки про поточні справи, такі, як військова допомога, запорізькі походи на море, справи Молдавії, шлюб Тимоша Хмельниць-

кого з Розандою, але й про тісніші зв'язки між Запоріжжям і              Туреччиною. Україні загрожував новий наступ шляхетської Польщі, і турецькі

політики хотіли схилити гетьмана до підданства султанові. З такими пропозиціями приїхав Осман. Відповідь Хмельницького не збереглася, і ми не знаємо напевно,як гетьман сприйняв ці пропозиції. Тільки з пізнішого листа Магомеда (від січня 1651 р.) відомо, що гетьман погодився на договір про дружбу з Туреччиною. Але він вимагав договору на рівноправних умовах, як представник незалежної держави. Про це довідуємося з іншого листа султана: «Ви зажадати! договору такого, який дано іншим християнським королям». Султан Магомед погодився на такий договір: «Імператорський договір, такий, як дано іншим християнським королям зі сторони моєї могутньої імперії, буде з вами погоджений у точно визначених статтях `і умовах»

У Константинополі пропозиції Хмельницького розглядали дуже уважно. Як свідчить австрійський посол, «султан погоджувався забезпечити Запорізькому війську особливі привілеї, визнати Хмельницького князем, його послів шанувати на рівні з королівськими, а жадати тільки допомоги військом, та відмовитис явід козацьких нападів на Чорне море”.

З такими умовами у квітні 1651 р. приїхав знову Осман-чауш.Хмельницький пізніше так висловлювався про це посольство: «І те не завадить пригадати, з якою приязню послів своїх цісар турецький до Браславля, і бусурманин, до нас присилав і при милості своїй не токмо наші вольності підтвердити, але й сугубими удовлити обіцявся, на всі статті наші і права і віри і вольності позволял, ніякоїдані від нас не вимагав, токмо щоб ми на війну були готовими».

Та незважаючи на ці п ринадні пропозиції, Хмельницький відмовився від договору. Козацька старшина пояснювала цю обставину тим,що він «надіється на царську милость  що цар пожалує його та зусім Запорізьким військом прийме під свою руку».

Хоч становище України після Берестецької битви і Білоцерківського миру було дуже складним, Хмельницький не втратив значенняв Порті. Польський агент Джірардіні в грудні 1651 р. писав: «Хмельницький і зараз у давній пошані у турків; Оттоманська Порта вірить в його могутність, так що не можна її переконати навіть найвагомішими аргументами; Порта переконана, що Хмельницький і тепертріумфує». Папський нунцій Відоні твердив, що турки цінять гетьмана тому, що він своїм великим військом зв'язує польські сили, які могли б повернутися проти Туреччини. Походи Хмельницького на Молдавію і Валахію 1652 р, викликали знову`незадоволення Порти, і султан наказав ув'язнити українських послів, коли вони рішуче захищали політику гетьмана“. Але турецький уряд міг виступати проти -Хмельницького лише з паперовими погрозами.Тому незабаром непорозуміння з'ясувалися і відносини між Украї-ною і Туреччиною знову нормалізувалися. Грек Фома Іванов у серпні1653 р. писав з Константинополя: «Часто приїздять сюди козацькі посли від гетьмана Хмельницького, і тут турки цих послів дуже шанують і обдаровують, бо мають перед ними страх і просять їхприязні»26. Знову приїздив на Україну Осман-чауш, а до Порти їздило152. велике українське посольство - 16 чоловік. Турки постійно вносилипропозиції про підданство України султанові, закликаючи гетьмана,«щоб став його підданим, а тоді султан зробить його знатною люди-ною». Порта обіцяла допомогу військом, але вимагала то гарачу, то передачі Кам'янця-Подільського”.

Турецькі пропозиції Хмельницький передав на розгляд старшинської ради. Серед старшин виникли три партії: Одна, яку очолював кропивенський полковник Джалалий, погоджувалася на союз зТуреччиною, друга під проводом Ждановича вимагала переговорівз Польщею, третя, найбільша, орієнтувалася на Росію. Рядове козацтво, побачивши турецьке посольство, рішуче виступило проти переговорів з Туреччиною. Хмельницький затримав турецького посла Мегмет-ага-чауша, але всю увагу звертав на переговори, які вели в Москві його посли Бурляй і Мужиловський. Військовий писар повідомляв про це через посланця путивльського воєводи: «Гетьман турецького посла відправив до Умані, бо чекає ласки правдивого царя, а турецького царя обманює.Чекає гетьман своїх послів: чи принесуть вони правдиву і певну цар-ську милість, чи скаже нам, Запорізькому війську, бути під своєю царською високою рукою. Коли ж повної государевої ласки до нас небуде, прийдеться нам бути слугами і рабами турецького царя». Очікувані посли повернулися з Москви у травні 1653 р., а разом з ними приїхали царські посли Матвєєв і Фомін, які повідомили гетьмана, що готується розрив Росії з Польщею, в залежності від чого був перехід України під владу царя. Це розіз'язало Хмельницькому руки: сподіваючись на швидку допомогу Росії, він міг не рахуватися вже з Туреччиною. Гетьман вирішив відправити турецького посла. Це було зроблено в гострій формі: Хмельницький не дав Мегмет-азі звичайної прощальної аудієнції, а тільки Виговський поїхав до Умані і відпустив посла. Історія українсько-турецьких відносин спростовує неправильні погляди багатьох істориків, і серед них Костомарова, ніби Хмельницький був гарячим прихильником дружби з Туреччиною і навітьпогоджувався стати підданим султана. Насправді гетьман вважавТурецьку імперію ворогом України і мріяв про великий похід натурецькі землі. До переговорів з Портою змушували його обставини Визвольної війни. Таким чином він хотів утримати при собі вередли-

вого кримського хана, а також розраховував на участь турецькихвійськ у війні з Польщею. Туреччина не відмовлялася від надання допомоги, але вимагала, щоб гетьман визнав зверхність султана, як це зробили Молдавія та карпатські князівства. Турки здавна виношувалищодо України агресивні плани і тепер намагалися їх здійснити. Хмельницький розумів це і, щоб не настроювати Порту проти себе, розпочав переговори, але насправді, як свідчив Виговський, він продовжував переговори з Росією і, нарешті, розірвав відносини з турками, як тільки досяг мети, до якої йшов довгі роки. Пізнішепереговори з Туреччиною були Відновлені.

 


22.10.2014; 12:23
хиты: 156
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь