Другу Дашкевич висловив на Петроковському сеймі 1533 р.: укріпити дніпровські острови, колонізувати навколишню місцевість, збудувати там невеликі замки, і утримувати у них 2000 затягових козаків, котрі на чайках боронили б переправи через Дніпро від татар, та кілька сотень кінноти, яка б оберігала степові простори. Як зазначає польський хроніст Мартин Бєльський у своєму творі «Kronika polska.» – (Sanok, 1856. – S. 1024), така порада сподобалася сенаторам, але із неї нічого не вийшло. Сучасний дослідник В.Плєвчинський у статті «Kozacy w obronie ziem polsko-litewskich w 5i połowie XVI wieku», яка опублікована у збірнику «Od Źółkiewskiego i Kosińskiego do Piłsudskiego i Petlury. Z dziejów stosunków polsko-ukraińskich od XVI – do XX wieku.» (Warszawa, 2000. – S. 8 – 17.) вважає, що проекти О.Дашкевича, були слушним моментом для організації постійного козацького війська над Дніпром на базі загонів городового козацтва. Але вони випереджали свою епоху, до них повернулися пізніше в часи короля Зигмунта Августа. На нашу думку, ці проекти були пізніше втілені під тиском життєвих реалій зусиллями інших історичних діячів, можливо і не цілком у такому вигляді як задумував О.Дашкович, у таких явищах як Запорізька Січ, козацька флотилія та реєстрове козацтво, до того ж не завжди за участю офіційних державних факторів, а іноді всупереч їм.