35Посилення Македонії.

 цар Македонії з 359 р. до н. е. Батько Александра Македонського. В 359—336 р. до н. е. завоював Фессалію, частину Іллірії, Епір, Фракію. До 338 р. до н. е.(післябитви при Херонії) встановив гегемонію Македонії над Грецією.Філіпп II був вбитий юнаком на ім'я Павсаній, власним охоронцем, під час святкувань з нагоди заміжжя дочки Клеопатри у Вергіні, стародавній столиці Македонії.значення Філіппа важко переоцінити: скориставшись результатами попереднього розвитку Македонії та здобутками своїх попередників, а також сприятливими обставинами, він за допомогою створеної ним прекрасної армії підніс Македонію до положення великої держави із всесвітньо-історичною роллю.Філіпп був третім сином царя Амінти III. З боку матері був у родинних стосунках із княжим домом Лінкестидів, що відігравали важливу роль у попередній історії Македонії. Заняття Амфіполя повело до війни з афінянами.Філіпп взяв Підну — місто в родючій рівнині, що веде в Фессалію, а через неї і в Середню Грецію. Через три роки він захопив Мефону на північ від Підни, зруйнував місто і заселив македонянами, щоб міцно забезпечити за собою ці дуже важливі в стратегічному відношенні міста.Потім Філіпп звернув свої сили проти фракійців. Він приєднав до Македонії всю країну до річки Неста і заснував тут місто Філіппи .У Фессалії в цей час йшла боротьба між ларисськими Алевадами й тиранами міста Фери . В ній взяли участь фокейці, проти яких тоді велася в Греції, так звана, Третя Священна війна. Фокейці були союзниками Афін і тримали бік ферських тиранів. Участь у фессалійських справах давала Філіппу можливість зробити нові придбання, завдати удару союзникам афінян і здобути вплив у Греції.Спочатку Філіпп був двічі розбитий фокейцем Ономархом (353 до н. е.), але потім, отримавши підкріплення, він вщент розбив фокейців; останніх пало до 6 тисяч, у тому числі і сам Ономарх. В Афінах у цей час діяв Демосфен, який виступив проти Філіппа з «філіппіками» і «олінфськими речами», через що переконував своїх співвітчизників надати Олінфу діяльну допомогу. Незважаючи на надану допомогу афінянами, втім досить мляву допомогу, Олінф потрапив до рук Філіппа (влітку 348 до н. е.). Місто було пограбоване та зруйноване, жителі продані в рабство.Нові успіхи Філіппа привели афінян до переконання в неможливості похитнути зайняте їм становище на березі Егейського моря. В квітні 346 до н. е. вони уклали із Філіппом, так званий,Філікратів мир за умови збереження того положення, яке існувало на момент підписання договору, що виявилося дуже вигідним для Філіппа. Средньогрецькі союзники афінян —фокейці — не були включені у договір. Примирившись з Афінами, Філіпп отримав можливість швидко закінчити Священну війну з Фокідою. Він здійснив успішні походи до Іллірії і Дарданії. З іллірійцями він вів війну і пізніше, в самому кінці царювання; вірогідно, і з боку Іллірії він прагнув довести межі своєї держави аж до моря. У 343 до н. е. Філіпп вступив в Епір і затвердив на престолі Александра, брата Олімпіади, вигнавши Аррібу і його синів; Арріба втік до Афін.Далі Філіпп уклав дружній договір з етолянами, що давало йому можливість підійти до Пелопоннесу із заходу. Афінам вдалося залучити на свій бік фіванців, деяких пелопоннесців і утворити проти Македонії значний союз. На цей раз щастя змінило Філіппові: його напад на Перинф (340 р.) і Візантій скінчилося невдало, обидва міста втрималися за допомогою афінян і персів, яким дуже не подобалося посилення Македонії та особливо затвердження її на берегахГеллеспонту і Пропонтиди, навпроти Малої Азії. Тим часом в Середній Греції поновилися влітку 339 до н. е. священні війни (проти локрів Амфісси), і Філіпп знову отримав доручення захищати інтереси Аполлонова святилища. Це дало йому можливість зайняти Кітіній та Елат, що призвело до Херонейської битви (338 до н. е.), після якої Афіни уклали мир.Македонія отримала острів Скірос і Херсонес Фракійський (ще раніше македоняни захопили острів Галоннес і створили флот на Егейському морі). Філіпп рушив на Пелопоннес, зайняв гарнізоном коринфську фортецю і допоміг ворогам Спарти, межі якої були сильно урізані на їх користь. Цим він надовго залучив до Македонії аргівян, мессенян і аркадян. На коринфській раді він затвердив мир у Греції і підпорядкував її своїй гегемонії.

Потім він став готуватися до війни з Персією, збирав військо і послав для заняття пунктів на азіатському березі Парменіона і Аттала. Восени 336 до н. е. македонська юнак Павсаній заколов царя. Походження цієї змови достовірно невідоме; є вказівки на участь у ньому Олімпіади і навіть Александра.