У 1870 р. Г.Шліман розкопав та дослідив руїни давньої Трої на півострові Мала Азія (територія сучасної Туреччини). Він розкрив могутні мури міст, що в різний час існували тут. Серед знахідок Г.Шлімана – скарб із золотих речей, який він вважав багатствами царя Трої Пріама. Як з'ясувалося пізніше, його знахідка належала правителеві, що жив за тисячу років доПріама.Крім Трої, Г.Шліман дослідив Мікени. Дослідження археолога допомогли описати давньогрецькі міста та палаци правителів і довели наявність високорозвинутої Ахейської цивілізації.Палац царя Мікен розташовувався на акрополі, який захищали міцні мури, що простягалися майже на 900 м і мали товщину від 6 до 10 м. Вони були побудовані з величезних кам'яних блоків масою близько 6 т кожний. Головним входом до палацу слугували «Левові ворота», центром палацу був мегарон – зала для свят і бенкетів з вогнищем посередині. Навкруг неї розміщувалися кімнати, комори, коридори. Навколо вогнища стояли чотири колони – опори для даху, що мав отвір, через який виходив дим. Шліман знайшов та дослідив також дев'ять гробниць. Найвідомішою з них є «Скарбниця Атрея». Це підземне приміщення висотою понад 13 м було споруджене у схилі пагорба. Здавна вважалося, що тут зосереджені казкові багатства мікенських царів Атрея й Агамемнона. Виявилося, що й справді поховання практично засипані виробами із золота й коштовного каміння. У першій гробниці Шліман та його експедиція знайшли золоті лаврові вінки і 15 золотих діадем, у другій – понад 700 золотих пластин із зображеннями тварин, медуз, восьминогів, золоті прикраси. Вони виконані з дивовижною майстерністю і засвідчують високий рівень розвитку ювелірного мистецтва.Визначними знахідками стали золота корона з 36 золотими листочками, золоті посмертні маски мікенських царів та золоті пластини, які вішали на груди померлим і які, на думку давніх греків, мали захищати небіжчиків від різних негараздів у потойбічному світі. Найвідомішою маскою з колекції Шлімана стала «маска Агамемнона». Вона доводить, що давні греки – суворі воїни – високо цінували прекрасне, а їхні майстри могли передати характер людини у мистецьких витворах. Скарби, знайдені в царських гробницях і гробницях заможних ахейців, є також свідченням поділу тогочасного суспільства на багатих і бідних.У 1884 р. археолог розпочав дослідження ще одного міста Ахейської цивілізації – Тіринфа, батьківщини легендарного Геракла. Шліман знайшов залишки величного палацу, спорудженого, як і палац у Мікенах, з велетенських кам'яних брил. У нижній частині палацу розташовувалися господарські приміщення і стайні, у верхній – з товщиною стін 11 м і висотою 16 м – жив правитель. Усі приміщення були побілені, а стіни прикрашені розписами.У середині ХVст. на Криті і в Південній Греції поширилося більш досконале лінійне письмо "Б", що зберегло 50% знаків письма "А". Знаки у критському письмі завжди писалися зліва направо,причому дотримувалися рядків і відокрмлювали слова. Переважна більшість знаків лінійного письма "Б" була прочитана завдяки працям чеського вченого Б.Грозного,болгарського історика В.Георгієва,американки Кобер і особливих англійських учених М. Вентріса і його сівробітника Дж. Чарвіка. Мова лінійного письма "Б" була одним із давніх грецьких діалектів. Докладному вивченню структури ахейських держав сприяла розшифровка англійським вченим М. Вентрісом архаічного ахейського діалект грецької мови, на якому розмовляло населення мікенської Греції ІІ тис. до н. е. Використано у написах лінійне складове письмо "Б" виникло на Криті на базі існуючої тут давньої системи писемності-лінійного письма "А" Ахейці, які захопили Крит у середині ХVст. до н. е., перейняли у мінолядйців складове письмо і пристосували його для передачі своєї мови.Прочитані М. Вентрісом таблиці пілоського і кносського архіві і мали вигляд "бухгалтерських" рахункових записів або "бухгалтерських розрахунків", які щорічно велися в палацах і дозволяють оцінити розвиток письма Б.
