Таблички, написані складовим письмом, були знайдені під час розкопок на Криті Евансом в 1901 р., проте лише в 1953 р. англійський вчений М. Вентріс розшифрував незрозумілу мову написів. Нині відомі декілька тисяч табличок, написаних складовим письмом. Вони знайдені на розвалинах Кносса на Криті, під час розкопок міст Пілоса, Мікен, у Фівах, Тиринфі, але понад усе (понад 90% усіх текстів) виявлено в архівах Кносса і Пілоса. Переважна більшість табличок датуються XIV—XII ст. до н. е. Таблички дають інформацію про функціонування палацового господарства, про взаємовідносини між палацом і нижчими адміністративними одиницями, про управління державою загалом, що дозволяє представити основні риси керування і економіки ахейських царств другої половини II тисячоліття до н. е.
Окрім табличок, знайдених в палацових архівах, збереглися написи, що складаються із скорочень окремих слів, наносилися фарбою або надряпані на стінках глиняних судин, окремі букви, що ставилися на глиняних пробках і бирках. Найбільш важливі знахідки були виявлені під час розкопок великих палацових комплексів: в Кноссі і Фесті на о. Крит, в Мікенах і Пілосі в Пелопоннесі. У другій половині II тисячоліття до н. е. навколо палаців в Мікенах, Пілосі, Афінах, Фівах, з’являються поселення, в яких проживають ремісничий люд і торговці.
Прикладами сільських поселень, де проживала основна маса ахейського населення, є поселення, знайдені в Кораку (біля Коринфа), в Зигурієс (біля Мікен), і некрополь одного із сільських поселень в Аттиці в Спарті. Деяка інформація про історію ахейських і Критських царств міститься в пізній грецькій традиції. У поемах Гомера «Іліада» і «Одіссея», складених в IX—VIII ст. до н. е., збереглися не лише живі спогади про минуле, зокрема про події Троянської війни, але і цілі пісні і оповіді, складені в ахейську епоху. У поемах відбито політичне положення в Греції напередодні Троянської війни, зокрема переважання Мікен, основні союзники і супротивники греків, сам хід Троянської війни і її результати.У творах грецьких авторів V—IV ст. до н. е. (Геродота, Фукідіда, Арістотеля) і подальших століть (Страбона, Плутарха, Павсанія) збереглися окремі смутні спогади про славне минуле греків, про могутність Критського царя Міноса, створення великої держави, про високу культуру того часу. Цінні відомості про землеробство, важку селянську працю і сільський побут можна отримати з поеми «Праці і дні» беотійського поета Гесіода (рубіж VIII—VII ст. до н. е.). Йому ж належить інша поема — «Теогонія», де детально описані релігійні переконання греків, походження богів, їх генеалогія і взаємовідносини. Для вивчення соціально-політичної боротьби, що розгорнулася в грецькому суспільстві VII—VI ст. до н. е., важливі дані, які наводяться в політичних елегіях грецьких поетів, — Архілоха з Пароса, Солона з Афін, Феогніда з Мегар.Першими грецькими істориками були так звані логографи, з них найбільш відомі Гекатей з Мілета (540—478 рр. до н. е.) і Гелланік з Мітілени (480—400 рр. до н. е.). Першим власне історичним дослідженням була праця Геродота з Галікарнасса (485—425 рр. до н. е.), названого ще в давнину «батьком історії» ншим видатним твором грецької історичної думки була праця афінського історика Фукідіда, сина Олора (приблизно 460—396 рр. до н. е.), присвячена подіям Пелопоннеської війни (431—404 рр. до н. е.). Праця Фукідіда складається з 8 книг, в них викладаються події Пелопоннеської війни з 431 по 411 р. до н. е. (твір залишився нескінченим). Найбагатші відомості найрізноманітнішого змісту приведені в «Географії» Страбона (64 р. до н. е. — прибл. 23/24 р. н. е.). У книгах Страбона досить багато відомостей, що відносяться до архаїчного і класичного часу, але найбільша інформація дана якраз з елліністичного періоду грецької історії. Великою цінністю для ранньоелліністичної історії є твори Плутарха, особливо його біографії видатних грецьких і римських політичних діячів III—I ст. до н. е. Всього Плутарх дає опис біографій 9 видатних греків, у тому числі Александра і Пірра. Плутарх дає життєпис як елліністичних царів, так і політичних діячів різних грецьких полісів. Біографії Плутарха складені на основі численних, ретельно підібраних джерел, багато з яких не дійшли до нашого часу, і містять найбагатший матеріал з політичної історії, релігії і культури ранньоелліністичної епохи. В цілому біографії елліністичних діячів написані Плутархом з більшою ретельністю і точністю, ніж біографії греків архаїчного і класичного періодів.
