Поділяється на 3 області:Північну,Півченну Середню. Балканська Греція та Егеїда. Близько 3000 островів. Північна:Епір(мати О. Македонського-Олімпіада,гірська ізольована область,клімат,дощ,громовиці.) Фесалія – рівнина на зах. Гори Пінда. Олімп( 2895 м), Фессалійська рівнина, найбільша в Греції і найбільш зручна для землеробства – житниця Греції,поставляла хліб,виноград,садівництво,скотарство,конярство). Середня: Аттика(Афіни,звідси Ахіллес) – кам*яниста,засушлива,але багата на сировину,срібно,свинець,мармур,глина,зручна для мореплавства. О.Евбея(вапняки,сади,Додана-оракул Зевса). Беотія-найродючіша(м.Фіви),землеробство,скотарство,виболовство. Танагра(статуетки). Фокіда-Піфія,лихварство,Оракул у Дельфах. Етолія – важкодоступна гірська країна ,річки з глибокими ущелинами,скотарство.Акарнанія(родюча долина. Південна: Ахайя(прибережна область,землеробство). Аркадія(суворий клімат»щаслива»,музи).Арголіда(родюча рівнина,але постійні засухи,каботажне мореплавство).Еліда – низина зручна для землеробства і скотарства(гай Олімпія,Олімпійські ігри). Лаконіка і Мессенія(родючі,розділені хребтом Таігет). Егеїда(Кіклади і Споради). Найбільше історичне значення острови Делос,Лесбос,Фасос,Хіос,Наксос,Парос,Родос. Геллесспонт з*єднувався з Пропонтидою. Найбільша площк займала Спарта,Беотія – 10 полісів,Фокіда – 22 поліси. Давньогрецька пройшла такі етапи розвитку: архаїчний (14-8 ст. до н. е.); класичний (8-4 ст. до н. е.); еліністичний (4-1 ст. до н. е.); пізньогрецький (1-4 ст.). У давньогрецькій мові існували діалекти: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський, крито-мікенський (три останні об'єднують під назвою ахейський). Багата література класичного періоду була створена на іонійському діалекті (Гесіод, Геродот), на аттичному (Есхіл, Софокл, Евріпід, Аристофан, Платон, Арістотель, Фукідід, Ксенофонт, Демосфен), на еолійському (Алкей, Сапфо, Піндар). Епічна мова Гомера (8 ст. до н. е.) містить у собі кілька діалектних пластів: південно-ахейський, еолійський і власне іонійський. Наприкінці 5 століття до н. е. літературною мовою Греції стає аттичний діалект, в елліністичний період сформувалася загальна грецька норма — койне — на аттичній та іонійській основі.Звукова система давньогрецької мови складалася з 5 голосних, протиставлених за довготою/короткістю, і 17 приголосних. Існувало також придихання двох типів — густе і слабке. Важливим винаходом греків була створена у 9-8 ст. до н. е. на основі фінікійського письма грецька писемність — перший в історії справжній алфавіт з окремими знаками як для приголосних, так і для голосних, що стало новим етапом у розвитку письма.Для давньогрецької морфології були властиві 3 роди імен, показниками яких були артиклі. З числа (однина, двоїна, множина), 5 відмінків (називний, родовий, давальний, знахідний, кличний), 3 типи відмін. Дієслово мало 4 способи (дійсний, наказовий, кон'юнктив і оптатив), 3 стани (актив, пасив і медіопасив), 2 типи дієвідміни, 2 групи часів: головні (теперішній, майбутній, минулий доконаний) та історичні (аорист, імперфект, плюсквамперфект). Для синтаксису був властивий вільний порядок слів з розвиненою системою пара- і гіпотаксису. Багата словникова система включала питомі грецькі слова, догрецькі слова (так звані, пелазгійські) та запозичення з семітських, перської і латинської мов. Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською, як відомо, стала джерелом формування сучасної наукової й технічної термінології європейських мов, запозиченої також до багатьох ін
ших мов світу.
