Це один з організаційно незалежних різновидів махаяністського напрямку в буддизмі, що слався у Тибеті в 7-14 ст. Внаслідок проникнення махаяни і тантризму, поєднання їх з релігією тибетців бон-по(форма шаманізму), для тибетів буддизм був визнаний державною релігією в 787 р. Через 50 років він був підданий переслідуванням, після розпаду Тибетської держави буддизм зміцнився виникають впливові будистські монастирі, утворюються теокр. князівства, розгортається боротьба між будистськими сектами, зародження ламаїзму пов’язане з діяльністю Дзонкаби –видатного релігійного діяча, він створює свою общину, секти доброчинності, пише скорочений виклад Лам риму для віруючих- малий Ламрим, виробляє складну систему ієрархі, за ламаїзмом досягнення нірвани можливе коротким шляхом- культовим вшануванням числених буд і духів, а головне завдяки допомозі лам, які є представниками богів. Вже з 15 ст. встановлюється найвищий титул для керівництва Тибетською державою і ламаїстською церквою- далай- лама (великий як океан), дотепер було 14 лам, теперішній далай- лама Данцзаан Джамухо. Ламаїзм вважають відносно самостійною формрю релігії.. Релігійний культ ламаїзму багато запозичив з шаманства, йому властиві фетишизм і магія. Через Тибет ламаїзм поширився на Монголію, а з кінця 17 ст. на територію Росії, де був сприйнятий бурятами, тувинцями, калмиками, тривалий час він був поширеною формою релігії в Центральній Азії, але згодом його витіснив іслам. У ламаїстів існує самостійний збірник текстів Ганджур і коментарі Данджур, богословське значення має Книга мертвих- збірник настанов померлим і помираючим.
