· Займав посади володимирського старости та маршалка волинської шляхти (з 1550 р.), сенатора (1569 р.). На посаді київського воєводи (з 1559 р.) був фактичним господарем українського прикордоння або «некоронованим королем Русі».
·Відомий своєю меценатською діяльністю. Заснував початкові школи в Турові (1572 р.), Володимиро-Волинському (1577 р.) при Києво-Печерському монастирі, Слуцьку, Приблизно в 1576 стараннями В.-К.К. була заснована в Острозі перша у Східній Європі вища школа, названа сучасниками Академією
До Острога на його запрошення прибули для викладання, літературної, наукової і видавничої діяльності вчені з інших центрів України, Польщі, Балканського півострова, Греції. Завдяки їх діяльності Острог у др. пол. XVI - перш. пол. XVII ст. одержав назву "Волинські Афіни". В 1575 році Острозький запросив Івана Федорова для організації друкарні в князівській резиденції.,а також були відкриті друкарні Дерманському і Києво-Печерському монастирях
·1581 р. на кошти князя було видано перший текст Біблії (Острозька Біблія) церковнослов’янською мовою
·На початку 90-х рр. ХVI ст. висунув программу об’єднання католицької та православної церков на засадах рівності. Водночас виступив проти укладення церковної унії у тій формі, яку запропонували її учасники. Очолив опозицію на антиунійному Берестейському церковному соборі. Надіслав офіційний протест королю Речі Посполитої і уклав антикатолицький союз із польськими протестантами,погрожуючи підняти повстання
·Висувався претендентом на польську корону після смерті Сигізмунда II Августа (1572 р.) і московський престол після смерті царя Федора Івановича (1598 р.)
·Завдяки турботі й матеріальній підтримці князя у Києві були відбудовані Кирилівський і Межигірський монастирі, на Подолі збудовано церкви Миколи Доброго і Різдвяно-Передтечинська. Вважається, що він був патроном понад тисячі православних церков
·Не підтримав укладення Люблінської унії. Уважав, що Україна повинна увійти третім рівноправним суб’єктом, як Польща і Литва, до складу Речі Посполитої. Підписав унію лише під загрозою втрати маєтностей
·Брав участь у придушенні повстань під проводом К. Косинського і С. Наливайка
·Наприкінці ХVI ст. був найбільшим після короля землевласником Речі Посполитої. Мав землеволодіння на Волині, Поділлі, Київщині, у Галичині та польських воєводствах. Щороку прибутки князя (10 млн золотих) складали два річні бюджети Речі Посполитої