Володимир Ольгердович (* бл.1331 † після 1398) - Князь Київський (1362-1394 рр.), князь Копильський (1395 — після 1398 рр.).Перший Київський князь (1362-1394) із династії Гедиміновичів, син Великого князя Литовського Ольгерда. Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, він не був сприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольгердович іменує себе "З Божої ласки князь Київський".Як володар Київського князівства провадив самостійну політику, карбував власну монету. Виступив проти політики обмеження удільних князів і, програвши війну з Вітовтом, мусив уступити Київське князівство. Вигнаний з Києва Вітовтом, отримавши замість нього Копил. В останнє підписався під миром Вітовта з Орденом у 1398 р. Його старший син Олелько Володимирович займав Київський престол у 1440-1455 рр. А середній син Іван Володимирович став засновником роду Більських.Деякі дослідники припускають, що Володимир був у залежності від татарського хана. Дане твердження виникло у звязку з присутністю на його монетах татарських символів. Проте, це не "тамга" символ татарської державної влади, а "плетінка" символ успіху.Записаний у Києво-Печерському пом'янику. Згідно цього пом'яника перед смертю став ченцем.Олелько Володимирович (Олександр Володимирович; р. н. невід. — п. 1455, за ін. дан., 1454) — київський удільний князь 1443—55; за ін. дан., 1440-55). Внук Ольгерда був одружений на Анастасії — дочці московського князя Василія Дмитровича та Софії Витовтівни. Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Литовського. Вів боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури; Семеон (Семен) Олелькович (р. н. невід. — п. 1470) — останній київський удільний князь (1455-70). Правнук Великого князя Литовського Ольгерда. В 1458 за князя Семеона Олельковича православна церква в Україні відокремилась від Московської митрополії і перетворена на самостійну Київську митрополію. По смерті Семена Олельковича Казимир IV Ягеллончикне передав Київське князівство братові Семеона Михайлу, а настановив київським воєводою Гаштовт Мартин всупереч волі киян, фактично зліквідувавши київське князівство. Кияни бажали собі князя, а не простого. Лыквыдацыя удільного київського князівства викикала опір, тому відбулася змова князів 1481 р. Учасниками змови були князі Михайло Олелькович (брат Семена Київського), Федір Бєльський та Іван Гольшанський (див. Гольшанські). В Київі перестали правити князі, а тільки воєводи.
