південне руське князівство династії Рюриковичів, а з 14 століття — Гедиміновичів, на території сучасної Київщини з центром у місті Київ.Виникло у 1130-х роках внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі. До складу Київського князівства входили Київщина, Східна Волинь, Переяславщина. Центром був Київ. Переяслав, Канів, Черкаси, Остер, Овруч, Житомир, Чорнобиль, Мозир та інші міста були центрами окремих феодальних володінь, що перебували у васальній залежності від Київського князівства.Основна територія Київської землі на Правобережжі Дніпра включала землі давнього Полянського і Деревлянського князівств, розселених в Пороссі «чорних клобуків» (берендеїв, торків, коуїв, турпеїв і печенігів) та Болохівську волость, яка з початку 13 століття остаточно відійшла до Волині. На Лівобережжі до Київської землі відносилася тільки вузька смуга (10-15 км), яка простягалася від Десни до Корані, з центром у Сакові. Південний кордон землі пролягав вздовж Пороської лінії оборони від Володарева до Родня через Юр'єв (Білу Церкву), Торчеськ, Богуслав і Корсунь. На півночі до складу землі входили території басейну річки Уж з містами Ушеськ, Іскоростень, Овруч, Чорнобиль. Напевно сам кордон проходив по р.Словечній до її впадіння у Прип'ять, де пізніше пролягла межа між Київським і Мінським воєводствами. Західний кордон з Волинською землею пролягав по річці Случ. Кордони з Болохівською волостю, напевно, пролягали біля витоків Росі та Тетерева.У 1240 році Київське князівство захопили монголо-татари. З 1243 році князем тут був владимиро-суздальський Ярослав Всеволодович, який мав у Києві свого намісника, а пізніше – Олександр Невський. З 1263 році у Києві почали князювати нащадки владимирських князів.Близько 1362 року Київське князівство підпало під владу Великого князівства Литовського. Воно увійшло до його складу як васальне князівство. Династію руських Мономаховичів заступила династія литовських Гедиміновичів, першим князем якої був Володимир Ольгердович. Гедиміновичі проводили політику, спрямовану на утвердження автономії Київського князівства. Це викликало невдоволення литовського уряду, особливо після проголошення литовського князя Ягайла Ольгердовича польським королем у 1386 році.У 1394 року польсько-литовський уряд ліквідував Київське князівство. Замість князя у Київ було призначено литовського намісника. В 1440 році під тиском місцевої феодальної знаті Київське князівство було відновлено, але У грудні 1470 року Великий князь Литовський Казимир Четвертий Яґайлович ліквідував Київське князівство і призначив київським воєводою литвина-католика Мартина Ґаштольда. Той двічі намагався в'їхати до Києва, проте обидва рази кияни зачиняли перед ним міську браму. Зрештою, 1471 року Ґаштольд узяв Київ силою, а вже через 4 роки, так і не порозумівшись з киянами, повернувся до Литви. у 1471 році і Київське князівство було перетворено на воєводство.
