Луцький з’їзд був скликаний за попередньою домовленістю між Сигізмундом, Ягайлом i Вiтовтом. Мав на меті вирішити ряд справ, що стосувались християнства Європи в цілому. Призначений він був 1429 р. на свято Богоявлення, яке припадало на 6 січня.
·Передумови для з'їзду
Кревська унія передбачала об'єднання Литви і Польщі і цим самим не давала можливості литовським правителям розгорнути свої амбіції на самостійність. Коронна рада стежила за діями великого князя литовського, кидаючи підозру на будь-які іноземні відносини ВКЛ. Вітовт, ставши Великим князем литовським у 1392 р., відчував цей тиск і мріяв про суверенність князівства. Імператор
Священної Римської Імперії, король угорський, німецький, чеський Сиґізмунд заохочував Вітовта до коронації. Він хотів повністю відділити Литву від Польщі, щоб послабити вплив останньої на угорців і прусів, позаяк Сиґізмунд мав там свої інтереси. В подальшому він хотів створити союз між литовцями, угорцями, німцями проти польської держави. Питання про коронацію Вітовта і створення окремого литовсько-руського королівства мало вирішитися в Луцьку. Крім того, були нерозв'язаними багато складних політичних, оборонних та економічних питань, які назріли на той час в Центральній та Східній Європі. Зробивши Луцьк південною столицею Литви, Вітовт вирішив провести з'їзд саме тут. Тож монархи з'їхалися в Луцьк і кожен намагався розв'язати свої та спільні проблеми.
·Сторони з'їзду та представники
·Господарями були Вітовт з литовськими і руськими князівськими родами: Гольшанські, Сангушки, Четвертинські, Чарторийські, Острозькі, Друцькі, Курцевичі, Кірдеї, також луцькі католицькі, православні, вірменські єпископи, єврейське духовенство. До Луцька прибули представники таких держав:
·Королівство Польське. Король Владислав II Ягайло, краківський єпископ Збіґнєв Олесницький, краківський архієпископ Ян Тарновський, воєвода краківський, сенатор Войцех Ястжембець, представники родин Михаловських, Остророгів, Самотульских, князі ліґницькі, брест-куявські, поморські.
·Римська імперія, Угорщина. Майбутній імператор король римський, чеський, угорський Сиґізмунд з дружиною Барбарою, німецькі, чеські родини, угорські, хорватські, австрійські пани, багато дворян, прислуг, збройної сторожі.
·Данське королівство. Король данський і шведський Ерік VII.
·Інфляндський Орден. Магістр Ордену Зіґфрід Ландорф Шпанхайм зі своїми рицарями.
·Тевтонський Орден. Командор Балґі.
·Папа Римський Мартин V прислав посланця леґага Андрія Домінікана.
·Візантійська імперія. Представники імператора Іоана VIII.
·Московське князівство. Великий князь Василій ІІ Васильович, митрополит Фотій.
·Московія. Великий князь рязанський Іван Федорович, великй князь тверський Борис Олександрович.
а також татарські хани Перекопської, Донської, Волзької орд.
На початку січня 1429 р. гості почали з'їжджатися в місто. Для їх розміщення були приготовані двори і будинки не тільки в Луцьку, а й його околицях. Були заготовлені сотні бочок вина та пива, стада лосів, зубрів, диких кабанів, домашні воли, барани, золоте та срібне столове приладдя. Загалом до Луцька прибуло 15 тисяч осіб, що перевищувало населення міста в кілька разів
Проблеми, які вирішувалися на з'їзді
·Волоське питання. Угорці, турки та поляки претендували на землі Молдавії. У боротьбі з турками Молдавія за угодою 1412 р. мала виступати на боці Сиґізмунда. Але вона не виконувала зобов'язання. Сиґізмунд за це пропонував поділити цей край між Польщею та Угорщиною.
·Коронування Вітовта. Аби відвернути амбіції Вітовта на Чеське королівство, і щоб ослабити Польщу, Сиґізмунд здавна підбурював Вітовта на Литовське королівство. Вітовт також цього хотів, але активними противниками литовсько-руського королівства були поляки, які керувалися тим, що литовці не мають права нехтувати унійними зобов'язаннями. Питання коронації відклали на наступний з'їзд у Вільно.
·Створення антитурецької коаліції. Монархи, які мали свої інтереси на Балканах, або поблизу Дунаю, були занепокоєні турецькою загрозою. Хоча відносини Порти і Візантії вряди-годи складалися мирно, османсько-венеціанська війна 1423—1430 на користь турків та турецька облога Царгорода 1422 р. не давали приводу на сподівання мирного майбутнього. Угорський та німецький король виступив з пропозицією до Литви та Польщі увійти до антитурецької коаліції, на що поляки відповіли своїм небажанням наражатися на велику небезпеку доти, доки коаліції не сформує велика кількість європейських держав.
·Ганзійське питання. Данський король Ерік був особливо зацікавленим у тому, щоби врегулювати відносини з містами Німецької Ганзи. Давні сутички між ними та Данією виснажували королівство. Обговорювалися питання про врегулювання відносин з містами Ганзи.
·Релігійні питання. На з'їзді виносилося питання про унію католицької та православної церков. Вітовт прагнув мати в князівстві самостійну церковну організацію, крім того, унію підтримував римський король та папські посли. Проте
духовенство відмовилося навіть вступати в дискусію, отже справа закінчилася нічим. Обговорювалися натомість питання розколу католицької церкви і діяльність гуситів у Чехії.
Крім того, обговорювалася низка питань про вироблення правил торгівлі, про податки, про судноплавство у Балтії.
Основне питання (коронація Вітовта), на успішне вирішення якого сподівалися Сиґізмунд та Вітовт, було зірване поляками. Висловивши свій протест, польська делегація покинула Луцьк. Все ж коронування Вітовта запланували на серпень наступного року. Через протидію поляків, подію перенесли на вересень 1430 р. Коронаційні акти були підготовлені у канцелярії Сиґізмунда. Литва проголошувалася королівством на вічні часи. Проте через перешкоду поляків, які перекрили шлях і не пустили корону до Литви , урочиста коронація Вітовта так і не відбулася.
