Литва внаслідок поразок у московсько-литовських війнах кінця ХV — початку ХVI ст., Лівонській війні, що тривала з 1558 р., опинилася у стані глибокої кризи і прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі
·Литовські магнати, прихильники незалежності, погоджувалися на об’єднання лише за умови існування окремого сейму і фактичного забезпечення свого привілейованого становища в державі. Середня і дрібна шляхта, незадоволена пануванням у князівстві великих землевласників, сподівалася внаслідок об’єднання дістати можливість безпосередньо впливати на вирішення державних справ
·Польща прагнула скористатися воєнними невдачами і ослабленням Великого
князівства Литовського, щоб поширити свій вплив на слов’янський схід, до чого прагнуло польське шляхетство
·Польські магнати, середня і дрібна шляхта в цілому підтримували ідею об’єднання
двох держав. Вони розраховували, що це відкриє їм нові можливості для отримання
орних земель і залежних селян. Поляки, відкидаючи пропозиції литовських магнатів, виступали за включення Литви до складу Польщі
·Українська сторона сподівалася, що в об’єднаній державі стане можливим налагодити ефективну оборону від турецько-татарських нападів і покласти край шляхетським наїздам (збройним нападам) у польсько-українському прикордонні, Прагнення до поліпшення торгівлі з країнами Зх.Європи
·Українські князі висували пропозицію об’єднати Україну, Польщю та Литву в одну державу на рівних засадах (К.-В. Острозький), наполягали на збереженні свободи віросповідання і місцевих звичаїв. Дрібна і середня шляхта, що не мала таких привілеїв, як магнати, підтримувала об’єднання, розраховуючи здобути юридичну рівність з магнатами і набути впливу на перебіг політичних подій в державі.
