Для встановлення демографічної ситуації українських земель того часу використовуються достатньо відносні методи. З 16ст з’являються податкові документи, що можна використовувати в цьому напрямку, опис замків та волостей в загальному переписі, існують з 15 ст. З 14 ст. з’являються найважливіші в цій галузі пам’ятки – синодики(поменики) – церковні книги, на рівні родів. Туди заносилися всі правлячи особи, авторитетне духовенство автоматично, переслідувалась ідея генетичної пам’яті. З 15 ст. Можна досліджувати за цеховими книгами: імена всіх майстрів, підмайстрів, їх родин. Військові пописи – перелік війська що має бути виставлене у разі потреби. Заповіти, постаменти.. Але десь в 14ст всю Україну, починаючи з Кафи, косить чума а потім і третину Європи. Мала урбанізація 7-8%. Сільська демографія складніша, проблема генетичної пам’яті. Яковенко зазначає,що земля була пуста.зазначає.що не всі міста були зруйновані.швидко відбудувався київ.але у 14 століття землі ввійшли погромлені.у 16 ст.-походи гедиміноса на київ.він не руйнував міста,вони самі йому здавалися.була велика етнічна строкатість.людям,які заселяли нові території надавалися пільги.народжували багато дітей,щоб було кому працювати.всі ,,добрі,,люди,крім не християн і євреїв.з 7 років діти ставали маленькими-дорослими(наприклад внучка катерини,якій було 9 років виглядала на портреті зовсім дорослою.в неї було доросле вбрання,була накрашена і таке інше)
