, що відбулася на річці Сині Води (Синюха) 24 вересня — 25 грудня 1362 між Великим князем Литовським Ольгердом Гедиміновичем (1345—1377) та монголо-татарськими правителями на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області).Військо Ольгерда являло собою об'єднані литовсько-руські сили до яких окрім ольгердових військових входили також загони Любарта з Волині,війська київських та чернігово-сіверських бояр та князів Коріатовичів з Поділля. Проти них виступили володарі Кримської, Перекопської та Ямболукської Орд — Кутлуг-Бей (Кутлубуч), Хаджи-Бей (Кочубей) та Димитр.Дата битви в літописах подається по-різному — близько 1351, 1362 рр. М.Грушевський висловив думку, що, найімовірніше, битва відбулася близько 1363 року, можливо, не на Синіх Водах, а на Сниводі (лівій притоці Південного Бугу, Вінницька область). Під час битви основні сили ворога було розгромлено, а золотоординські воєначальники загинули. Внаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар захоплене ними у середині 13 ст. Поділля і розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря.Перемога українсько-литовського війська у Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.Битва описана в білорусько-литовських літописах.Киевский историк Феликс Шабульдо, «реставрируя» картину событий, утверждает, что литовско-русское войско осуществило два больших похода на ордынцев: один — к устью Дона и Азову, второй — к устью Днепра и Южного Буга, притоком которого и является Синюха. Успеху Ольгерда способствовали внутренние усобицы в Золотой Орде, существенно ослаблявшие ее..Шабульдо допускает, что Синие Воды-Торговицу можно отождествить с Ябу-городом, находившимся в бассейне Южного Буга, однако довольно далеко от Черного моря. Ябу-город, считает
ученый, в первой половине XIV в. был резиденцией ханского наместника во владениях Золотой Орды к западу от Днепра (именно слово «йабгу» — означало титул наместников из числа ближайших родственников правителей степных империй).Ф.Шабульдо взяв до уваги концепцію В. Антоновича ( виділив битву біля Синіх вод з ряду інших анти ординських акцій ВКЛ у 14ст. ,зв’язавши її не стільки з історичною долею Поділля, скільки з приєднанням Києва і Київщини до Литви), М. Дашкевича( заперечив зв’язок між трьома, на його думку, відокремленими в часі різними подіями: 1) встановленням залежності Києва від Литви (1333);2) Приходом на Поділля князів Коріатовичів(1351 за хр. Биховця) і підпорядкування його їм; 3) розгромом трьох орд. Князів, що, зокрема, могло бути результатом не Синьоводської битви , а іншої воєнної акції (кін.14ст.)Проте звернення Ф.М. Шабульдо до синьоводської проблеми і комплексний аналіз її джерельної основи на сучасному рівні іст. знань внесли суттєві корективи у традиційне уявлення про неї, якщо не змінили його докорінно. Шабульдо розширив коло писемних джерел , в яких повідомляється про Сині води , зокрема крім літописної оповіді “Про поділля”, з’являється ще Рогозький літописець, ,, Список руських міст далеких і близьких“ і ,,Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі” М. Стрийковського. Проте, з них головним джерелом виступає Рогозький літописець.Щодо часу битви то Шабульдо, враховуючи Рогозький літописець(1363),датує її 1362р. і виділяє 2 походи Ольгерда: задніпровський(літо 1362) і синьоводсько- біло бережний(осінь 1362). Щодо місця воєнних дій то Фелікс Михайлович вказує , що місто Сині води або ж Ябу- Город знаходився на місці сучасної Торговиці на Кіровоградщині.Загалом можна сказати , що відомий укр. медієвіст Ф.М. Шабульдо висуває концепцію, згідно якої битва на Синіх Водах була структурною частиною литовської широкомасштабної литовської кампанії і стала кульмінаційним моментом в походах Ольгерда по руських землях.Завдяки його походам укр. землі, зокрема Київщина ,були приєднані до складу ВКЛ і було покладено край пануванню золотоординських ордна півдні України.
