Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566) – українсько-польський письменник-гуманіст із загальноєвропейською славою є знаковою фігурою початкової стадії першого українського Відродження. Вивчення його багатої творчої спадщини та відносно добре задокументованої біографії має пролити світло на джерела, ґенезу та прабатьківщину «протоукраї`нської ідеї» - основи ранньо-національної міфології українців.він є галицьким публіцистом,шляхтичем з мішаної католицько-православної родини з-під перемишля,вихованець університетів кракова,відня,падуї.
КВІНКУНКС,тобто взірець устрою Польської держави, виставлений ніби на шахівниці Станіславом Оріховським Окшицем з Перемишлянського краю і надісланий як різдвяний подарунок коронним послам у Варшаві під Новий рік літа Господнього 1564, з передмовою, яка подається далі.
ЗМІСТ ПЕРШОГО «КВІНКУНКСА»
У цьому «Квінкунксі» йтиметься про виконання вироку Варшавського сейму, про діяльність польських сеймів, про славу священицьку, про занепад світського стану без священика, про статечне ставлення Оріховського до духовного стану 1.
ЗМІСТ ДРУГОГО «КВІНКУНКСА»
Другий діалог «Квінкункса» присвячений викладу таких речей: виставляє візерунок польської корони; ставить у церквах під священицьку зверхність Польську державу, короля, священика, вівтар, віру; папу з королем поєднує -- чи друзі вони, чи недруги; пастиреві віддає перевагу над королем; відкриває королям невірну віру єретицьку; благочестивість Польської держави пильнує і майно її обліковує; доблесну польську вольність уславлює; показує відмінність між королівством і князівством; Польщу над Литвою підносить; Литві дорогу до унії вказує; переконує, що священицька зверхність є матір'ю польської вольності; показує, що римський священик є верховним коронатором польського короля. Закликаючи, нарешті, Польщу до покаяння, другий «Квінкункс» завершує свою мову жахливим пророцтвом.
В творі(1564) автор виступає як поляк, громадянин. Автор ворожий до тираніј. Вказує на релігійну роз'єднаність. Критикує сейми. Передбачає разруху, якщо усі будут робити виключно свој справи у „мутній воді". „Добре влаштована держава – картина царства божого". Визначає основні пріоритети: король, священик, вівтар і віра. Протиставляє королівство, князівство і деспотію. Отже в ВКЛ на відміну від КП панує деспотична влада. За унією, шляхетські вільності „слава вільного поляка". Зображує зверхність поляків над литвинами. Стверджує, що русини втратили свою державу, бо втратили віру і своє обличчя. Підтримує обираність короля а не спадкову систему трононаслідування. В кінці пророкує загибель ПК, пов'язуючи це перш за все з релігійними причинами(відступництвом) та смертю короля. Поєднав як гуманізм так і анти гуманізм.він орієнтується на польщу.
У творі хоче показати давні корені шляхти.він каже,що польська шляхта це фундамен.,,литва має дбати про укладення унії з польщею,-це його теза.був за те,щоб українські землі ввійшли до складу польщі.хотів обєднати православництво з католиками.
