- в Китаї – розруха
- Лю Бан відразу ж круто змінив державний курс. Імператор повернув волю тим, хто, рятуючись від голодної смерті, продав себе в рабство, надав амністію тим, хто ухилявся від сплати непосильних державних податків та примусових робіт, у 20 разів зменшив розмір земельного податку, пороздавав народу заповідні ліси, парки та водоймища ціньського дому, хоча приватну власність на землю зберіг. скасував криваве ціньське законодавство. Проте зберіг приватне рабовласництво, дозволив продавати, таврувати й навіть убивати рабів.
- У Ді (140—87 рр. до н. е.) мав деспотичну вдачу. Він послабив ванів економічно, зобов’язавши їх поділити родові маєтності між дітьми, відновив державну монополію на виробництво та збут солі, заліза, вина, на карбування монети, конфіскував у знаті чимало землі та рабів, проголосив державною ідеологією конфуціанство, вже синтезоване на той час із легізмом Він велів відкрити в столиці перший китайський "університет", півсотні студентів якого ретельно вивчали книги конфуціанського канону: "Шіцзін", "Шуцзін" "Іц-зін", "Ліцзі" та "Чуньцю". Він також започаткував оригінальну систему добору кадрів до адміністративного апарату, яка полягала в тому, що претендент на чиновницьку посаду мав заручитися рекомендаціями місцевого начальства та скласти конкурсний іспит.
- У138 р. до н. е. У Ді відрядив до племен юеджів велике посольство з метою домовитися про спільну боротьбу проти сюнну(племінний союз кочовиків), від нападів яких Китай не рятувала навіть Велика стіна. Військо У Ді захопило на заході територію сучасної провінції Ганьсу аж до м. Дуньхуана, а в 104 р. до н. е. дійшло до Фергани, тобто майже до кордонів Римської імперії. Прокладений У Ді коридор з Китаю в далекі західні країни згодом дістав назву Великого Шовкового шляху.
- поширювалося боргове рабство, звичним явищем стали самопродаж та продаж своїх дітей. існувала работоргівля, яка зародилася ще в період Цінь. Імператори та вельможі використовували рабів як співаків, музик і т. п. Якщо за царювання Лю Бана подушне сплачували особи віком від 15 до 56 років, то У Ді встановив податковий вік від 3 до 80 років, унаслідок чого в бідняцьких сім’ях виникла стійка традиція вбивати немовлят, хворих та престарілих.
