90 держава Шан-Інь

з XVIII ст. до н. е. у середній частині басейну Хуанхе вождь тамтешнього шанського племені Чен Тан, поширив свою владу на Ся та інші протокитайські племена, заснувавши примітивну державу Шан. Чжоусці, які жили по сусідству з шанцями, називали цю державу Інь.
Шанці селилися в заплавах рік — на вузьких смугах землі. Вони сприйняли землеробську культуру тубільних неолітичних племен, навчилися відводити з полів лишки води, займалися вирощуванням проса, чумизи, пшениці, сорго (гаолян) та інших засухостійких злаків, а також різноманітних садово-городніх культур.
Населення Шан-Інь тримало биків, овець, свиней, займалося конярством, птахівництвом, колективним мисливством, рибальством, збиранням дарів природи. Мабуть, саме шанці винайшли знамените китайське шовківництво, яке пізніше стало своєрідним символом Китаю. Відмінно освоїли шанці бронзову металургію, причому виробляли з бронзи майже виключно ритуальний посуд, зброю та прикраси, а знаряддя праці — з дерева та кістки. Займалися вони також гончарством, деревообробкою та будівництвом, різьбленням по кістці та каменю, іншими ремеслами.
Саме за шанської доби в долині річки Хуанхе налагодилась обмінна торгівля. масові людські жертвоприношення, наявність у шанському суспільстві майнового та соціального розшарування,що його засвідчує існування кількох типів тодішніх поховань.Своїх вождів та князів шанці ховали у просторих могилах, причому супроводжували такі поховання щедрими жертвоприношеннями, в тому числі людськими бідняків же закопували в землю без домовини.
Сім’я в шанському суспільстві була патріархальною. Практичні китайці будували свої гареми за принципом сорорату . Тодішні китаянки відігравали важливу роль у сім’ї та суспільстві. Здебільшого їхніми руками велися мотичне землеробство, ткацтво, шовківництво, гончарний промисел, виноробство, пивоварство.