Етимологія європейських назв Китаю — латинської Сіна, німецької Хіна, французької Шін, англійської Чайна — пов’язана, найімовірніше, з назвою китайської імперії Цінь.
Китайці і в давнину були працьовитими, невибагливими до умов життя, схильність до конкретики. Найбільшими життєвими цінностями вони вважали "п’ять проявів щастя" — довголіття, багатство, міцне здоров’я й духовне умиротворення, кохання й непорочність, можливість спокійно померти в рідній домівці. Китайці бажали один одному прожити "десять тисяч років" чи, в гіршому випадку, "тисячу осеней", виплекати десяток-півтора синів і не менше онуків.
з середини І тис. до н. е. китайці поступово ставали рабами закріпленого конфуціанством ритуалу й церемоніалу, тобто маси всіляких умовностей у поведінці.
Важлива риса ментальності стародавніх китайців — їхня довіра панівним ідеологічним настановам. Це пояснює, чому в давньокитайських імперіях ідеологія мала такий гігантський вплив на всі сфери суспільного життя.
