- Джайнізм. вважають перехідним містком від веданти до буддизму. Його засновником є царевич Вардхаман, названого Махавірою ("Великим героєм") та Джіною ("Переможцем").
Джайністський канон — "Сіддханта" (чи "Агама") — складається із 45 книг, автором найважливіших з яких був сам Джіна. Джайнізм вважає мирське життя неминучим злом, перемогти яке, досягти вічного блаженства можна триєдиним шляхом: беззастережною вірою у Джіну, знанням його догм та неухильним виконанням установлених ним правил. пропагувала ідею ахімси — не пошкодження живих істот, (також буддисти та індуси.). Найвищою формою подвижництва у джайнів були і є добровільна голодна смерть та інші форми самогубства.
- буддизм. Засновник - Сідхартхі з роду Готами (звідси його родове ім’я — Гаутама,7-6 ст. до н.е.). Буддійський канон — найбільший релігійний канон у світі.
Найдавнішим і найповнішим каноном є складена мовою палі Тіпітака ("Три корзини"). Вона поділена на три основні розділи: Віная-пітака, Сутта-пітака та Абхідхамма-пітака. Віная-пітака — це збірка повчань для ченців. Вона містить правила вступу до буддійської обшини-сангхи, визначає міру покарання за порушення монастирських правил і відступництво, застерігає від єресей тощо. Сутта-пітака викладає основи буддійського віровчення. Це збірка висловлювань і повчань Будди, переказаних його улюбленим учнем Анандою. Найважливіші релігійно-філософські сентенції Будди містяться у Дхаммападі — настільній книзі буддистів. До Сутта-пітаки входить також книга Джатаки — розповіді про 550 життів Будди.
"чотири благородні істини", які можна сформулювати так: 1) життя — це духовне й тілесне страждання; 2) існує причина страждань; 3) можна покласти край стражданню; 4) є шлях, який веде до припинення страждань.
Буддійський "восьмеричний" шлях до припинення страждань і "звільнення" зводиться до: 1) "правильних поглядів" — розуміння чотирьох згаданих "істин"; 2) "правильних прагнень" — намірів дотримуватися цих "істин"; 3) "правильної мови" — цурання неправди, наклепів, лихослів’я, базікання тощо; 4) "правильних дій" — не завдавати шкоди живим створінням, не вбивати, не красти, не обманювати, не пиячити тощо; 5) "правильного способу життя" — добування хліба насущного чесною працею; 6) "правильних зусиль, старань" — подолання шкідливих помислів, впливів тощо; 7) "правильної уваги" — постійної турботи про "звільнення"; 8) "правильної зосередженості" — досягнення внутрішнього спокою, цілковитої непроникності,
Буддизм вважав, що люди самотужки не підготують себе до нірвани, тому мають об’єднатись у чернечі общини — сангхи. Ченці цієї общини в ідеальному варіанті мають цуратися будь-якої власності й годуватися милостинею. В сангху записували всіх бажаючих, крім рабів, боржників, калік, воїнів та царських слуг (керівництво общини не хотіло конфліктувати із державою).
- буддійсько-брахманську релігія - Індуїзм .. догми - (священна сутність Вед, сансара та карма, ідея божественного походження каст.)
В індуїстських церемоніях та обрядах, у паломництві до святих місць брала участь сила-силенна народу. релігійними текстами - шруті (вся ведійська література) та емріті (дхармічна література, пурани, Маха-бхарата, що її називають "п’ятою Ведою", Рамаяна тощо).
Індуїстські секти очолювали вчителі-гуру. В індуїстській міфології Крішну — звитяжний воїн й ідеальний коханець. Ще в дитячому віці Крішна захоплювався жінками, а коли підріс, то оженився відразу на 16 108 красунях, які подарували йому 180 тисяч синів. На півдні країни населення вшановувало бога-спасителя Раму — епічного героя. Жерці причислили до індуїстського пантеону навіть Будду
На початку нової ери індуїстський пантеон очолили три боги: творець Брахма, покровитель Вішну та нищитель Шіва. Вони сприймалися як "трімурті" — трійця. Згодом культ Брахми відійшов у тінь, індуси поділилися на дві основні секти — вішнуїтів (вайшнавів) і шіваїтів (шайвів), залежно від того, кому — Вішну чи Шіві — вони надавали перевагу.
Розвинувся в індуїзмі культ богів — покровителів окремих каст, професій, місцевостей. Існували місцеві культи священних тварин (корови, гадюки, мавпи тощо), священних пагорбів та гір. Індуїзм освячував систему каст, пов’язував спосіб життя вірного з його кастою.