Нова цивілізація постала в Північно-Східній Індії, в долині Гангу її виникненню сприяла міграція в Північну Індію "арійських" племен, які назвали свою нову батьківщину Ар’явартою — "країною аріїв". ці племена дістали назву індоарійських. Індоарійці разом з іранцями відпаростилися від індоєвропейського племінного союзу приблизно в середині II тис. до н. е. Історики нерідко трактують прихід індоаріїв у "країну тисячі чудес" як завоювання висококультурним народом напівдиких аборигенів, навіть вважають мігрантів творцями індійської цивілізації. Прихильники расової теорії при цьому зараховують світлошкірих "аріїв" і темношкірих аборигенів до різних рас, осмислюють "арійське завоювання Індії" як перемогу вищої раси над нижчою..
Освоєння Північно-Східної Індії "аріями" тривало майже тисячоліття. Цей період індійської - історії в науці називають Ведійським, бо саме тоді було складено на санскриті — мові "аріїв" — священні тексти Вед. У Ведійський період, до середини І тис. до н. е., в північних краях Індостану відбувся синтез індоарійської та місцевих культур у нову, спільну для населення цього обширного регіону культуру, що її здебільшого ототожнюють з культурою "сірої розписної кераміки".
До середини І тис. до н. е. весь басейн Гангу вже був обжитий індоаріями, Політичне життя вирізнялося нестабільністю. Наприкінці Ведійського періоду, але не раніше VIII ст. до н. е., в долині Гангу з’явилися перші міста та найдавніші держави- "великими країнами" .
Найсильніші тогочасні держави в долині Гангу — Кошала із столицею в Шравасті та Магадха із столицею в Раджагріха (нинішній Раджгір). У політичному змаганні між ними поступово гору взяла Магадха (сучасний південний Біхар), яка посилилась за династії Шайшунагів. Шостий цар цієї династії, Аджаташатру, завоював сусідню республіку Ліччхавів,+Кошалу. Його наступник Удаїн зробив своєю столицею Паталіпутру — майбутній політичний та культурний осередок Північної Індії.
У IV ст. до н. е. - нова династія Нандів, яку започаткував царський цирульник, тобто представник соціальних низів. Найди тримали півмільйонну армію, яка завоювала держави Центральної Індії, але винищували військову знать.
Північна Індія, таким чином, політично об’єднувалась, однак цей процес не зачепив долину Інду, яка після загибелі Хараппської цивілізації рясніла карликовими князівствами та племінними союзами, яку перські царі з династії Ахеменідів прилучили її до складу своєї держави. Північно-Західна Індія становила дві перські сатрапії — Гандхару та Хінду.
