Історія Стародавнього Ірану чітко поділяється на такі етапи: кінець IV тис— VII ст. до н. е.— поява й розквіт еламської цивілізації, VIII — середина VI ст. до н. е.— мідійська доба, середина VI ст.— 330 р. до н. е.— ахеменідський період.
У воєнно-політичному протиборстві між Еламом та державами Месопотамії . Спершу перевага була на боці могутнього еламського царства Аван (Елам розвивався як федеративна держава), однак у XXVI ст. до н. е. цар Кішу спромігся повалити еламське панування в Аккаді. Ще впевненіше встановив свій контроль над Еламом Саргон Аккадський.. На початку XXII ст. до н. е. Елам політично об’єднався, однак незабаром його підкорили кутії, а після переможного антикутійського повстання в Месопотамії він знову потрапив у залежність від месопотамських володарів. Лише наприкінці XXI ст. до н. е. еламці здобули політичну незалежність, зруйнувавши III династію Ура. Наприкінці XVIII ст. до н. е. вони остаточно знищили Аккад.Минуло ще два століття — і Елам був завойований касситською Вавилонією, однак близько 1180 р. до н. е. він сам учинив спустошливий напад на Вавилон. У VIII ст. до н. е. Елам став союзником Вавилону в його боротьбі проти агресивної Ассирії.
- Державою керували троє осіб: цар, який мав шумерський титул суккалмах ("великий посланець"), його молодший брат, якого називали суккалом ("посланцем") й готували на місце царя (отож, спадкоємцем в Еламі був не син, а брат царя), та старший син, який успадковував посаду суккала. Влада на місцях належала царським намісникам. Царський трон передавався по материнській лінії
- общинне землеволодіння, колективним був також характер праці на землі, Наприкінці II тис. до н. е. сільські общини поступилися місцем великим сімейним общинам
- царські та храмові господарства, в яких використовувалася праця рабів та общинників.
- піктографічна писемність
- Елам-культ гадюки, III тис. до н. е. еламці вшановували богинь-матерів Піненкір, Кірірішу та Парті
- ХІІІ ст. до н. е., коли еламці досконало оволоділи технікою бронзоливарництва та магією архітектурних форм. Свідченням цього є знамениті Луристанські бронзи та храм-зіккурат богу Хумпану в Чога-Замбілі.
