- Піщані грунти Еламу при достатньому зволоженні давали непогані врожаї зернових, цукрової тростини, фініків.
- Гориста частина країни була багатою на промислову деревину, будівельний камінь (базальт, діорит, мармур, алебастр, арагоніт, обсидіан тощо), напівкоштовні камені (карнеол, гематит, лазурит), металеві руди (мідь, платина, олово, срібло). Не менш багатою була тамтешня фауна — буйволи, олені, антилопи, дикі кабани, гірські кози й козли, популяцію яких регулювали леви. У водоймищах водилися риба, гігантські черепахи.
- столиця Сузи лежала на перетині важливих караванних шляхів, які вели на захід до Вавилона, на північ у напрямі нинішнього Тегерана та на південний схід до Персеполя
- території Мідії та Персії, то вона являла собою1 високе нагір’я, обрамлене гірськими хребтами
- Іранці не могли обійтися без іригації, для якої використовували гірські струмки й озера та підгрунтові води
- Іран мав багаті запаси промислової сировини — залізних та міднцх руд, олова, нафти, золота, срібла, свинцю. Його окраїнні гірські схили зеленіли лісами та трав’яним килимом — не особливо густим, однак достатнім для випасу дрібної рогатої худоби.
Ø На території Мідії та Персії основним населенням були ірано мовні мідійці та перси, які почали заселяти країну близько 1000р. до н. е. й дали їй назву "Арьянам" — "Країна аріїв".
Ø IV — на початку ПЇ тис. до н. е. – розпад племінного союзу індоєвропейців:. Греки та фракійці => Балкани, хетти і хуррити — в Малій Азії та на півночі Месопотамії, італіки — на Апеннінському півострові, кельти й германці — в Центральній та Північній Європі. В середині II тис. до н. е. від індоєвропейського союзу племен відокремилися й іранці та індо арії
Ø У Західному Ірані, крім мідійців і персів, проживав ряд місцевих етносів -— кассити, лулубеї, хуррити.
