Культура полі етнічного хеттського суспільства була синтезом - прадавніх місцевих (протохеттських) і пізніших, привнесених мігрантами-індоаріями, компонентів. Вона зазнала впливу культурних традицій єгиптян, вавилонців, а також хурритів, які населяли області Північної Месопотамії та Північної Сирії.
- Повсякденним убранням хеттам служила схожа на сорочку туніка з довгими рукавами й без пояса. Воїни носили легку туніку й щось на зразок шотландської спідниці, цар і жерці — довгу хламиду чи плащ, а на голову вдягали круглу шапку чи просто пов’язку.(довге волосся-коси)+прикраси.
- Характерно, що у велелюдному хеттському пантеоні було мало власне хеттських (індоєвропейських) богів, а більше — хаттійських. У XIII ст. до н. е. столичне хеттське жрецтво, хоч як це дивно, запозичило хурритський пантеон
- бог грози й війни Хатті та його хурритського колегу Тешуба, Столичним культом була дружина Хатті — богиня сонця Арінна, бог родючості Телепін
- царя після смерті проголошували "богом", ( складний ритуал його поховання)
- Від вавилонських знавців окультних наук хетти запозичили ремесло ворожіння; військове ремесло
- У мистецтві хеттів склався канон — художник зображував оточуючий світ не таким, яким він його бачив, а таким, яким його уявляв. Так, у чоловічій фігурі голова й ступні ніг зображувались у профіль, плечі та груди — анфас.
- Хетти розвивали кераміку — розписну й "гладку", за способом обробки поверхні, дрібну бронзову пластику (статуетки богів виходили умовними й повторювали фігури в наскальних рельєфах),кам’яний рельєф, який найкраще відображав ідеологію Хеттської держави .