Про найдавніший період (X—III тис. до н. е.) розповідають лише археологічні матеріали —стоянки первісної людини на півдні півострова, мезолітичні й неолітичні поселення (Чейюню-Тепесі, Чатал-Гуюк) та поселення доби ранньої бронзи (Троя).
Вивчати торгово-ремісниче життя, етнічний склад населення Малої Азії наприкінці III тис— на початку II тис. до н. е, допомагають "каппадокійські" (за пізнішою назвою східної частини Малої Азії—Каппадокія) клинописні таблички, виявлені в Каніші.
Хеттські писемні пам’ятки — це, здебільшого, історичні та політичні тексти (царські аннали, міжнародні договори, в тому числі хеттський варіант договору між єгипетським фараоном Рамзесом II та хеттським царем Хаттусілі III, дипломатична кореспонденція тощо), документи соціально-економічного змісту (службові "інструкції", "імунітетні" грамоти, дарчі акти, земельні кадастри тощо), юридичні акти (судові протоколи, царські укази), релігійні тексти.
Історична інформація про Фрігію та Лідію присутня в ассирійських царських анналах, у Біблії, в персидських написах Дарія І. Вельми інформативними є пам’ятки усної народної творчості (міфи, легенди), збережені античними авторами, а також праці самих античних авторів: Геродота, Ксенофонта, Страбона, Платона, Плінія Старшого, Павсанія, Лукана, Лукіана, Діонісія Галікарнаського, Стефана Візантійського, лідійського історика Ксанфа (V ст. до н.е)
