Месопотамія- найдавніших вогнищ землеробства на планеті. У VII — на початкуVI тис. до н. е. (культура Джармо) стародавні землероби стали переселятися в долину. В другій половині VI тис. до н. е. вони почали застосовувати в землеробстві примітивну іригацію, стали металургами (хасунська культура). В V тис. до н. е. стародавні поселення з’явилися також на крайньому Півдні Месопотамії. Наприкінці V—в першій половині IV тис. до н. е. там склалася убеїдська культура, ( протошумерів. У другій половині IV тис. (культура Урука) з’явилися найдавніші міста, протошумерська писемність, рабство. На межі IV—III тис. до н. е. (культура Джемдет-Наср) у побут увійшли мідні та бронзові знаряддя праці, будувалися храми, велися масштабні фортифікаційні роботи. доба появи шумерської цивілізації стала перша половина III тис— Ранньодинастичний період.
1) Перша половина III тис. до н. е. була періодом урбанізації Півдня Месопотамії. Міста виникали шляхом злиття кількох сільських общин. будівництва місцевих іригаційних систем.
2) У перших століттях 28 тис. до н. е., як це випливає з шумерського епосу, царська влада в містах Месопотамії ще не склалася. Гільгамсш, володар Урука, "могутнього міста, що торкнулося небесних круч", був усього-на-всього "військовим вождем-проводирем", владу якого суттєво обмежували народні збори та рада старійшин. Отож, система політичного управління в Месопотамії на початку Ранньодинастичної доби являла собою військову демократію.
3) Перші держави з’явилися в Південній Месопотамії ближче до середини III тис. до н. е. -містами-державами. Очолював місто-державу володар- енсі ("пан, що кладе наріжний камінь") або лугалем ("велика людина", "господар"). Лугаль міг вважати себе народним обранцем і намагався закріпити за собою цей титул довічно. Врешті-решт, титул лугаль став означати "цар". Опорою влади -військові дружини, ( добровольців для здійснення воєнних походів,) а згодом стали постійними, та дедалі громіздкі ший чиновницький аппарат.
4) жрецтво, храмові маєтки вважалися не власністю жерців, а їхнім службовим майном — "належали богам", вважалися звичайними чиновниками, які мали виконувати релігійний ритуал. Верховним жерцем столичного культу був лугаль, який особисто справляв криваві жертвоприношення богам, а під час війни влаштовував масовий забій полонених.
5) три класи: соціальної верхівки, яка могла використовувати чужу працю, середніх прошарків, які залишалися вільними виробниками й жили своєю, а не чужою працею, та суспільних низів, які не мали власності на засоби виробництва .. Соціальна еліта в цих державах складалася з двох прошарків — родової аристократії та службової знаті, які гостро конкурували між собою за місце під сонцем. Однак із часом аристократична верхівка злилася з державним аппаратом.
