Найдавніші - Стародавнього Царства. Це "Тексти пірамід", які містять "біографії" вельмож — складені в прозовій і почасти римованій формі твори. література у формі усної народної творчості. "Біографії" вельмож виникли з обрядових пісень-плачів, у яких спеціальні плакальники й плакальниці не лише демонстрували горе з приводу смерті аристократа, а й прославляли його діяння.
- жанр. Авторство - Кагемні та Птахотепу. Середнє Царство- з’явилися белетристичні твори, ("Розповідь Сінухета" дійшла до нас у 25 примірниках). описи подорожей. Іншим популярним жанром були казки папірусу Вест-кар (кінець Середнього Царства). В староєгипетських казках, які дуже схожі на міфи, хоча й не є ними, як і в європейських, вимисел подається вперемішку з життєвими реаліями.
- Сер. Царства) "Бесіда розчарованого зі своєю душею" — філософського ґатунку твір, у якому, ймовірно, відображено Діалог двох супротивних напрямів тодішньої громадської думки: консервативного ("розчарований") та новаторського ("душа"). "Речення Іпусера" та "Пророцтво Неферті" — публіцистичні твори, складені, найімовірніше, під свіжим враженням від руйнівного соціального вибуху в Єгипті або внаслідок його гострого передчуття.
(епоху Рамесидів ) сатира, - воєнні невдачі фараонів.
прості за змістом і літературною формою робочі пісні, ,пісні про кохання.
Староєгипетська література помітно вплинула на художню словесність інших стародавніх народів, передусім — греків, євреїв, а через літературу коптів — Й арабів. Так, існує чимало разючих відповідностей у "Повчаннях царя Аменемхета" й ветхозавітних "Притчах Соломонових". Єгипетською літературною традицією явно навіяний біблійний сюжет про перебування в Єгипті св. Йосипа, її впливу зазнала біблійна "Книга Екклезіаст", а 103-й псалом Біблії — явне відлуння єгипетського "Гімну Атону".
|
|
