16.Господарське життя Стародавнього Єгипту, специфіка його іригаційного землеробства.

Основою - іригаційне землеробство. ( переважало у Верхньому Єгипті), землі ж Дельти- пасовиська. ірриг.сист - Додинастичну добу, а завершило вже в епоху Середнього Царства.
в долині Нілу склалася проста й надійна басейнова система іригації, покликана затримати воду на полях.
Скориставшись особливістю рельєфу Нільської долини, єгиптяни поділили її повздовжніми та поперечними греблями і дамбами на більші й менші басейни, через що вона зовні стала схожою на гігантську шахову дошку. Напередодні розливу Нілу, чи коли вода вже починала прибувати, селяни проривали крізь високі нільські береги короткі канали, якими впускали воду в басейни, звідки її потім розподіляли на поля за допомогою невеликих земляних валів. Коли мул осідав, паводкову воду відводили назад, у річку.
найграндіозніші іригаційні роботи було здійснено в епоху Середнього Царства на території Фаюмського оазису та за царювання Рамзеса II— в Дельті.
У IV тис. до н. е. єгиптяни винайшли ніломір. Існувало три типи ніломіру: прибережні скелі, на яких позначали рівень паводкової води, кам’яні сходинки до річки, які використовувались з цією ж метою, та Шахта з колоною посередині. В епоху Нового Царства було винайдено шадуф. , в І тис. до н. е. єгиптяни почали використовувати для поливу землі водоналивне колесо сакіє.
Сіл\госп. рік починався у серпні зриттям завчасно побудованих гребель.В листопаді, коли повінь спадала, єгиптяни приступали до посіву зернових і садіння городніх культур. Із зернових вони вирощували переважно пшеницю-еммер (вид полби), ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки тощо, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину, значно тоншу за сучасний шовк чи капрон. Пора жнив - у березні — квітні.
садівництву й виноградарству, Культура землеробства в Єгипті була архіпримітивною.
Основним багатством - худоба й домашня птиця, проте культура їхнього тваринництва й птахівництва була вкрай примітивною., бджільництво. В епоху Середнього Царства вони вже тримали коней.
Розвивалося столярство, каменярство, чинбарство, будівництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа тощо. В епоху Середнього Царства єгиптяни почали освоювати бронзове виробництво, хоча все ще користувалися переважно кам’яними та мідними знаряддями праці" навчилися виготовляти скло, досконало освоїли технологію видобутку та обробки золота.
Епоха Нового Царства стала періодом найвищого господарського розквіту країни. На той час єгиптяни вже вступили у вік бронзи, причому бронзу вони виготовляли дуже твердою. В середині II тис. до н. е. в Єгипті з’явилися перші вироби із заліза, проте господарське використання цього металу гальмувалося відсутністю у країні залізної руди. Єгиптяни удосконалили виробництво скла, ливарництво, суднобудування, досягли справжніх вершин у мистецтві бальзамування. В І тис. до н. е. вони навчилися виробляти з фарфороподібної маси особливий фаянс, який користувався великим попитом на міжнародному ринку.
В епоху Стародавнього Царства єгиптяни вимінювали на свої ювелірні вироби, ароматичні олії, мед, тканини, алебастровий посуд тощо в нубійців — бивні слона, хутра, пахощі, ебенове дерево; у жителів екзотичної країни Пунт (знаходилась, скоріше всього, на території Сомалі чи на півдні Аравії) — міррову смолу, дошки, електрум, карликів (для забав малолітньому фараону); в сирійських племен промислову деревину; в мешканців фінікійського міста Бібл, яке поступово стало найважливішим центром єгипетської торгівлі в Азії,— деревину, оливкову олію тощо. Вели обмінну торгівлю єгиптяни тоді також з островом Крит. В Єгипті доби Пізнього Царства розквітло лихварство з усіма його соціальними наслідками.