- фараон Мернептах, тридцятий син Рамзеса II відбивати натиск лівійських племен і насилу врятував Єгипет від страшного нашестя "морських народів" — індоєвропейських племен з Балкан чи островівЕгейського моря. Проте воєнні успіхи цього фараона мало зарадили справі, Єгипетська держава хиріла буквально на очах.
- узурпація влади сирійцем Ірсу наприкінці царювання XIX династії. Цей авантюрист спирався, очевидно, у своїх діях на підтримку сирійських поселенців у Дельті. Фараон Сетнехт, який заснував XX династію, придушив заколот Ірсу і прогнав лівійців. Його син Рамзес III відбив два напади лівійців, переміг у кількох битвах "народів моря"
-посилення жрецтва( мали на Червоному морі свій торговельний флот, перебрали до своїх рук золоті копальні в Нубії. Єгипетське жрецтво на той час уже оформилося в касту, реальна влада в державі переходила до них.
-злочинність і корупці я., грабували навіть царські могили. За останнього Рамесида, Рамзеса XI, фактично володарем Верхнього Єгипту та Нубії став першосвяшеник храму Амона Херіхор. Єгипет знову розпався на дві незалежні держави.
Отож наприкінці II тис. до н. е. Єгипетська держава знову розпалася. Фараони XXI династії, (Смендес) символічно- загально єгипетськими володарями. Центр політичного життя країни перемістився в Дельту, де змінилося кілька столиць. Палестина та Сирія відложилися від Єгипту, Близько 1085 р. до н. е., з воцарінням XXI, Та-іської, династії, Єгипет увійшов в останній — похмурий і безбарвний — період своєї стародавньої історії — Пізнє Царство.