Стародавній Схід – невід’ємна ланка в ланцюгу світової історії, без нього розпалася б «времен связующая нить». Народи Стародавнього Сходу не просто першими побудували соціально стратифіковані суспільства й держави, винайшли найдавніші форми письма, розвинули художню словесність, науково-практичні знання, мистецтво, релігійно-філософську думку, а й передали ці свої надбання нам, тому – «стародавні цивілізації – не згаслі світи, а частина сучасної культури». Свідчень цьому можна знайти чимало. Так, ми користуємося абетковим письмом, що його винайшли фінікійці, розробленою стародавніми індійцями системою «арабських» чисел і математичною символікою, досягненнями вавилонської астрономії, удосконаленим єгипетським календарем, багатьма лексичними здобутками близькосхідних цивілізацій, винаходами стародавніх китайців – компасом, папером, порохом, системою конкурсних екзаменів тощо. Стародавній Схід – це, так би мовити, наше дитинство, і якщо ми прагнемо пізнати себе (самопізнання – основна мета історичної науки), то не повинні нехтувати світанковою добою людської цивілізації, тим паче, якщо ми ще й хочемо стати мудрішими, культурнішими, вихованішими, краще розуміти один одного (без урахування уроків минулого цього не досягти).
