Хоч які великі досягнення в палеографічній реконструкції подій четвертинного періоду історії, наші конкретні знання недостатні, щоб користуючись цими реконструкціями достатньо відновити характер розселення людських колективів в епоху палеоліту, особливо на його ранніх стадіях. Тому обмежимося лише деякими загальними міркуваннями. Місцем переважного розселення стародавніх людей слугувала велика територія, що включала Африку,Передню Азію,Пд.Європу. Найкращі умови для життя людини були в р-ні Середземноморя – колиска найдавніших цивілізацій.
Кроманьйонці-узагальнена назва людей що жили у пізньому палеоліті і мали сучасний вигляд (неоантроп). Кроманьйонці є першими представниками Гомо Сапіенс у Європі. Перший кістяк кроманьйонця був виявлений у 1868 р. в печері Кро-Маньйон у Франції. Вважається що вони прийшли на зміну неандертальцям на Середнтому сході,в Африці й Азії близько 40000 р до.н.е і проіснували приблизно 30000 р. Важко сказати точний час та причину зникнення кроманьйонців. Вони мали точно такуж форму кістяка і будову черепа як і ми, проте відрізнялися більшим об’ємом мозку і міцнішою будовою тіла. Займалися полюванням на великих звірів – бізонів, мамонтів, оленів, печерного ведмедя. Вчені припускають, що кроманьйонці вступали в контакти з неандертальцями і неодноразово повязують з ними причини зникнення неандертальців ( на тер. Укр. Зяв. Близько 40000р житло кроманьйонців знайдено біля с. Межирічка в 1965)
