Етнос (грец. ethnos — група, плем'я, народ) — загальновизнаного визначення не існує. Найчастіше етнос визначають як міжпоколінну групу людей, об'єднану тривалим спільним проживанням на певній території, спільною мовою, культурою і самосвідомістю. Поняття етносу, як категорії, що узагальнює ознаки етнічних спільнот на всіх етапах історії людства, розроблялося переважно в російській, радянській і пострадянській етнографії. У російській етнології термін «етнос» уживається майже у всіх випадках, коли мова йде про народ і навіть націю.
В епоху первісного ладу вже існували етнічні спільності різного порядку у вигляді племен або групи споріднених племен. Найбільш адекватним для пізньопалеолітичних угруповань є застосування терміна “протоетнос”, який означає, що етнос знаходився в процесі формування та динамічного розвитку. У первісних колективах етнос був одним із засобів прояву та оформлення локальної культури, завдяки чому могли виявлятися адаптивно-адаптуючі механізми. Протоетнічні угруповання пізнього палеоліту принципово відрізнялися від сучасних, оскільки етнічні традиції виявлялися через господарсько-культурний тип. Адаптаційні процеси в пізньому палеоліті відбувалися через господарську стратегію первісних колективів, їх побутову діяльність, а також первісну творчість.
Археологічні матеріали у зв’язку з проблемами етнічної атрибуції можуть використовуватися остільки, оскільки відображена в них традиційно-побутова культура може бути визначена як вичленування етнічних ознак і властивостей. Основними етнічними ознаками є наступні: мова, антопологічні риси, спільність походження або спільність історичних доль людських колективів, єдність території, господарсько-побутові відмінності, самосвідомість. Їх виникнення та розвиток пов’язуються з соціально-економічною структурою суспільства, а це свідчить про те, що ознаки етносу та чинники, котрі суттєво впливають на етногенетичні процеси, слід вивчати у динаміці.
Основою культури будь-якого народу є мова. Очевидно, що в пізньому палеоліті існувала ностратична мовна спільність, яка, за висновками лінгвістів, включає в себе ряд мовних сімей і мов Євразії та Африки. Проте, ностратична мовна спільність у пізньому палеоліті є занадто широкою категорією, щоб бути використаною в етнокультурних реконструкціях пізнього палеоліту.