На початку історії людські спільноти, незалежно від регіону проживання, починали з однієї і тієї ж "стартової позиції", яку прийнято називати "первісним ладом". Цей лад характеризувався неабиякою схожістю на всій території проживання людини: однотипність соціальних структур, прийомів трудової діяльності, вірувань, побутової культури тощо. Однак у процесі історичного розвитку людство прийшло до вражаюче неоднакових результатів. У сучасному світі ми маємо колосальну різноманітність соціальних структур, політичних систем, рівнів і типів економічного розвитку та духовної культури.
Передумовою виникнення цивілізації слід, насамперед, розглядати конфлікт, що виник між природою та первісною спільнотою людей, які втратили адаптивні можливості і були змушені компенсувати їх перетворюючою трудовою діяльністю (виникнення скотарства і землеробства). Вона потребувала постійного стимулювання або примусу й організації. Цивілізація і стала тією соціальною організацією, що забезпечувала відносну незалежність людського роду від природи.
Передумовами виникнення цивілізації також були:
1 зростання та концентрація населення;
2 поява та певний обсяг додаткового продукту, його концентрація;
3 розвинена іригація (поливне землеробство);
4 розвиток ремесла;
5 розвиток обміну;
6 соціальна диференціація.
Усі передумови пов'язані одна з одною, зумовлюють одна одну. І тільки в комплексі вони могли підготувати виникнення нового соціуму, що якісно відрізнявся від первісного суспільства.
Коли йдеться про відмінність цивілізації від первіснообщинної спільноти, то можна виділити такі сфери, або ознаки:
1 порівняно високорозвинене землеробство і ремесло, що вже відокремилося від нього;
2 класове суспільство;
3 держава;
4 міста;
5 монументальне будівництво;
6 високорозвинене мистецтво;
7 писемність;
Для того, щоб цивілізація дійсно існувала, необхідна сукупність усіх зазначених ознак. Наявність однієї - не є свідченням наявності цивілізації. Наприклад, найстародавніше у світі місто, відоме історикам, - палестинський Ієрихон. Дослідження довели, що вже 10 тис. рр. тому в ньому мешкали 3 тис. осіб і спосіб життя був суто міським. Проте це не була цивілізація в повному розумінні слова.
Учені поділяють цивілізації:
1 за умовами генези - на первинні і вторинні, тобто ті, що виникли серед первіснообщинного середовища, і ті, що певним чином скористалися історичним досвідом попередніх цивілізацій (до перших належать, наприклад, доколумбові цивілізації - майя, ацтеків, інків, а до другого типу - латиноамериканська цивілізація, що виникла на їх місці як католицький варіант європейської цивілізації);
2 за стадіями життєвого циклу - на ті, що формуються, зрілі, стагнуючі, або такі, що розвиваються, а також зниклі (напр.: дехто вважає, що зараз формується світова цивілізація, яка є єдиною для всіх; зрілою є європейська цивілізація; початок стагнації, хоча про це не дуже говорять, спостерігається в японській цивілізації, яка вже не один десяток років перебуває в системній кризі; кожна з цивілізацій на певному історичному етапі була такою, що розвивалася; стародавні цивілізації, такі як єгипетська або месопотамська, - зниклі цивілізації);
3 за географічною ознакою - деякі дослідники називають цивілізації річкових долин (єгипетська), морських узбереж (давньогрецька), гірську (інків), пустель й оазисів (арабо-мусульманська) тощо. Інколи беруться ознаки цілого континенту (європейська цивілізація); відомий поділ на одну західну і кілька незахідних або східних цивілізацій;
4 за етнічною ознакою - виділяються цивілізації за назвою народу, який відіграє в тій чи іншій соціокультурній спільності найважливішу роль (китайська, японська);
5 за релігійною ознакою (християнська, мусульманська, буддійська, конфуціанська).
