В 1969 році новим канцлером ФРН обраний Віллі Брандт. Вперше на цій посаді з’явився представник соціал-демократів. У своїй урядовій заяві Брандт визначив новий зовнішньополітичний курс Західної Німеччини. Він мав намір не тільки поглиблювати тісне партнерство своєї країни із Заходом, але і розвивати зв'язки з країнами Центральної та Східної Європи. Нова стратегія в «німецькому питанні» розроблялася радником канцлера Егоном Баром. Метою Боннського уряду як і раніше залишається створення єдиної і вільної Німеччини. На практиці нова концепція означала початок поступового зближення обох німецьких держав і переходу від простого співіснування до все більш тісної сотруднічеству. Кульмінаційним моментом «нової східної політики» стало укладення 12 серпня 1970 р. договору з Радянським Союзом. ФРН і СРСР зобов'язуються не застосовувати силу для вирішення суперечок і, таким чином, визнають непорушність існуючих кордонів. Бонн визнає ГДР як другу рівноправну німецьку державу. Крім того, в Московському договорі міститься зобов'язання ФРН визнати західний кордон Польщі по Одеру і Нейсе. Московський договір викликав чимало дискусій у ФРН. Опозиція заявила, що уряд не уповноважений визнавати кордон і відмовлятися від домагань на колишні німецькі території. В грудні 1970 р. канцлер ФРН Брандт і міністр закордонних справ Вальтер Шеєле підписують німецько-польський договір, в якому ще раз підтверджується відмова Бонна від домагань на німецькі території в Польщі. Бонн прагне примирення також з Прагою. У грудні 1973 р. був укладений двосторонній договір, в якому ФРН анулював Мюнхенську угоду 1938 р. Тісно пов'язана зі Східними договорами і «Чотиристороння угода по Берліну», укладена в 1971 р. між СРСР і трьома західними союзниками. Тут Радянський Союз вперше визнав, що ФРН має законне право на тісні зв'язки з Західним Берліном, і зобов'язався гарантувати сполучення між ними. Радянський Союз дав згоду на те, щоб ФРН представляв Західний Берлін на міжнародній арені. В грудні 1972 р. ФРН і НДР підписали у Східному Берліні договір про основи взаємовідносин. Однак Бонн і Східний Берлін як і раніше не могли домовитися про «національне питання». НДР вимагає визнання східних німців як самостійної нації з власним громадянством. На думку західнонімецької сторони, дві німецькі нації і два німецьких громадянства не можуть існувати окремо. У 1973 р. НДР, так само як і ФРН, стає членом ООН. Підвищуючи свій статус, Східна Німеччина одночасно все більше відмежовується від Федеративної Республіки і підкреслює свою самостійність. Соціалістична Німеччина налаштована не надто дружелюбно стосовно своєму західному сусідові. Це стає ясно вже в 1974 р, коли одного із найближчих співробітників Брандта було викрито як східнонімецького шпигуна. Канцлер змушений піти у відставку. Таким чином, поява «нової східної політики» була однією із перших спроб об’єднання двох німецьких країн.
