Уже на радянсько-англійських переговорах в Москві в грудні 1941 р. обома сторонами було заявлено про необхідність відторгнення частини території рейху: відновлення суверенної Австрії, повернення Східної Пруссії Польщі та Судетської області Чехословаччини. В американській адміністрації ідея розчленування Німеччини мала як прихильників, так і супротивників. У жовтні 1943 р на Московській конференції США представили документ «Основні принципи капітуляції Німеччини». У листопаді 1943 р. американська і англійська делегації виступили на Тегеранській конференції на підтримку утворення на території Німеччини 5 автономних держав або відторгнення південнонімецьких земель для утворення разом з Австрією та Угорщиною Дунайської федерації. Іншу позицію зайняв Сталін, який вважав, що радикальне розчленовування Німеччини може стати лише основою для нового спалаху німецького націоналізму і реваншизму, тоді як викорінення мілітаризму і нацизму в Німеччині більше сприятиме післявоєнну співпрацю країн коаліції. На Ялтинській конференції 1945 р. був підтверджений проект формування зон окупації, причому з американської та англійської зон виділялася територія для утворення зони окупації Франції. У ялтинському комюніке вперше була оприлюднена спільна формула післявоєнного врегулювання Німеччини - «демілітаризація і демократизація країни». Остаточно німецький питання вирішилося на Потсдамській конференції, що проходила з 17 липня по 2 серпня 1945 р. Територія Німеччини, в тому числі територія Берліна, була розділена на чотири зони окупації. При цьому радянська зона включала 40% території, 30% населення і 33% виробничого потенціалу. Був закріплений принцип збереження економічної єдності Німеччини і право німецького народу на створення єдиного демократичного держави. Питання про суми і джерела репараційних виплат викликав дискусію. В результаті було прийнято пропозицію американської делегації, згідно з яким репарації повинні були стягуватися кожним урядом в своїй зоні окупації, а також з німецьких активів за кордоном (в Болгарії, Угорщині. Румунії, Фінляндії та Австрії). СРСР відмовився від вилученого в Німеччині золота на користь західних держав, але отримав право на 10% промислового обладнання із західних зон окупації. Німецький флот був поділений порівну між СРСР, Великобританією і США. Союзна Контрольна Рада (СКС) в перші місяці своєї роботи прийняла директиви «Про ліквідацію вермахту», «Про розпуск німецьких напіввійськових організації», «Про заборону військового будівництва в Німеччині».
