Наслідки Другої світової війни для СРСР: Людські втрати 27 млн чол. Деякі дослідники дають значно більші цифри – більше 40 млн чол. Матеріальні втрати Третина національного багатства. 1710 міст, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових і 100 тис. сільськогосподарських підприємств, 1135 шахт, 65 тис. км залізниць, 16 тис. паровозів, 428 тис. залізничних вагонів тощо. Територіальні зміни: закріплено приєднання Західної України і Західної Білорусії, Бессарабії, Північної Буковини, Прибалтики, частини Фінляндії, здійснене у 1939-1940 рр.; Кордон з Польщею був остаточно узгоджений у 1951 р. у 1944 р. до СРСР приєдналась Тувинська Народна Республіка;за договором 1945 р. з Чехословаччиною до СРСР було приєднано Карпатську Україну; за рішенням Потсдамської конференції до СРСР відійшла частина Пруссії і місто Кенігсберг (з 1946 р.– Калінінград) з прилеглою територією; за мирним договором з Фінляндією визнавались кордони 1940 р. а також до СРСР відійшла область Петсамо (Печенга) та деякі інші прикордонні території; після розгрому Японії до СРСР відійшли Південний Сахалін і Курильські острови, Порт-Артур.
Соціально-економічні наслідки:
Значне і так незначний життєвий рівень населення. Заробітна плата залишилась на рівні 1940 р., ціни зросли у 3 рази. До 1947 р. зберігалась карткова система.
25 мільйонів залишились без даху над головою. Дитяча безпритульність. Проблеми влаштування демобілізованих з армії – 8,5 млн. чол., тих, що повернулися з полони і з примусових робіт – більше 5 млн чол. Нова хвиля депортацій з західних регіонів СРСР.
Значні втрати працездатного населення. Нестача робочої сили.
Промислове виробництво у регіонах, що зазнали окупації складало близько 30% довоєнного. Але в роки війни було створено нову промислову базу на сході СРСР.Сільськогосподарське виробництво складало 60% довоєнного. Виробництво зерна скоротилося на 2/3.
США
Це єдина країна, що за період війни зміцнила економіку та міжнародне становище. Національний дохід країни збільшився втричі. Після війни США виробляли 60 % світової промислової продукції, їх частка становила 2/3 золотого запасу світу і 1/3 експорту економічно розвинених держав. Найменшими були втрати людських ресурсів: 415 тис. осіб загинули і 671 тис. - були пораненими.
Збільшилися обсяги промислового виробництва. Так, за 1939- 1944 рр. виплавляння сталі зросло на 70 %, електросталі та легованої сталі - більш ніж у 4 рази, прокату - на 56,7 %, видобуток кам'яного вугілля - на 60 %, а коксівного - в 4 рази, нафти - на 35 %. Динамічно розвивалися кольорова, хімічна, електротехнічна, нафтопереробна, автомобільна, літакобудівна і суднобудівна галузі. Було виготовлено 296,1 тис. літаків, 86,5 тис. танків, 233 тис. гармат, 14 263 тис. кулеметів, автоматів, гвинтівок тощо. В усіх галузях застосовували механізацію, автоматизацію, стандартизацію, спеціалізацію. Разом з тим, почався дефіцит споживчих товарів, що призвело у 1942 р. до встановлення карткової системи.
Війна стимулювала розвиток сільськогосподарського виробництва, обсяги якого за 1939-1944 рр. зросли на 36 %. Технічний прогрес зумовив підвищення продуктивності праці. Фермери повністю забезпечували населення продовольством (один фермер "годував" 11 осіб), а також експортували сільськогосподарську продукцію в десятки країн світу. Одночасно продовжувалося банкрутство ферм (з 1940 до 1945 p. - 281 тис. господарств), з'явилося 44 тис. нових великих ферм.
США збільшили обсяги вивезення товарів і капіталу. Так, до війни щорічно експортували 3 млрд дол., у 1944 р. - 14 млрд. Лише поставки за ленд-лізом оцінено в 46,7 млрд дол. Особливо активно американський капітал проникав у країни Британської співдружності (Канаду, Індію, Австралію тощо). Згідно з ухвалою Бреттон-Вудської конференції у 1944 р. долар використовували як міжнародну резервну валюту та світові гроші.
Важливими стимулювальними чинниками економічного зростання були такі: збільшення інвестицій до 76 млрд дол., у тому числі державних - до 33 млрд, або близько 44 % від загальної суми; зростання державного регулювання економіки, у тому числі замовлень на 175 млрд дол. за 1940-1944 pp., встановлення контролю за цінами на стратегічні товари, постачання підприємств сировиною, енергоносіями тощо; технічна модернізація промисловості; концентрація виробництва, зокрема в хімічній, металургійній, газонафтовій, машинобудівній галузях.
Важливе значення для становлення мирної економіки мало державне регулювання суспільного виробництва: було збільшено державні замовлення, у процесі реконверсії розпродано 2800 держ підприємств і надано субсидії приватним фірмам, зменшено податки на 6 млн дол. Згідно з Актом про зайнятість (1946 р.) держава зобов'язувалася забезпечити максимальну зайнятість, масштаби виробництва і купівельну здатність населення. Передбачалися заходи щодо організації громадських робіт і стимулювання бюджетної політики. Актом про реорганізацію законодавства (1946 р.) запроваджено на початку кожної регулярної сесії Конгресу виступ президента з доповіддю про економічний стан країни і заходи щодо його регулювання. Програма дій уряду охоплювала аналіз наявного рівня зайнятості, виробництва і купівельної спроможності, економічну програму федерального уряду, умови її виконання, рекомендації нового законодавства. Одночасно скасування державного контролю за цінами, ухвалення в 1947 р. закону Тафта - Хартлі про обмеження прав працівників на страйки та посилення впливу держави над профспілками загострили соціальну напругу в країні. Вже восени 1948 р. розпочалася перша в повоєнний період циклічна криза перевиробництва.
