Економічна криза 1930-33 рр. Світова ек. криза розпочалася розпочалася у Франції дещо пізніше – нім. репарації затримали цей процес. Кінець 30 року падіння вир-ва і зовн. торг. лише намітилось. Через 2 роки обєм пром. вир-ва↓ на 44 % порівняно з рівнем 30 р. Після слабкого пожвавлення в 33-34 рр. криза знову загострилася. У 35 р. імпорт↓на 44 %, а експорт на 90%. Ці процеси супроводжувались ростом безробіття, скороченням з/п. Найбільший удар прийняло на себе фр. с/г – різке падіння цін на с/г продукцію. (Фр.-аграрна країна). Від кризи значно постраждали сер. верстви населення – доходи міської буржуазії ↓на 30 %, збанкрутувало близько 100 тис. дрібних торг. Наступна хвиля кризи – 1937 р. аж до початку ІІ світової.
Вибори в Палату депутатів 32 р. Перемога об’єднаних радикалів і соціалістів-йшли зі спільною програмою:↓військ. витрат, створення єдиної держ. сист. соцю страхув., 40-год. роб. тижд., націоналізація приватних військ. заводів, страхових і залізничних компаній (Рад. 160, Сфіо -131, комуністи – 10 місць).Уряд сформував лідер радикалів Едуар Еріо (червень-грудень 1932). Акцент на боротьбу з кризою:↓з/п держслужбовцям, пенсій фронтовикам,↑податків, кредити і держ.замовлення для великих підприємств, обмеження с\г вир-ва-платили за скорочення посівних площ. Зовн. пол.- Лозанський дог. – відстрочка репар. платежів для Нім, Женева+ США, ВБ, Італ.–рівність прав у озброєнні для Нім.,договір про ненапад з СРСР у Парижі з послом СРСР Довгалевським.
Фашистський рух. Ще з 20-х рр. близько 10 фаш. орг. Найбільша - Круа де фьо –вогняні хрести-об’єднання колишніх фронтовиків (1927), очолив полк. Казимир де ля Рок, Аксьон Франсез (Фр. дія), Франсисти, Фр. солідарність, їх підтримував вел. капітал. Крайній правий рух активізувався у 33 р. після приходу Гітлера до влади у Нім. «Справа Стависького»-фр. фінансист, здійснив шахрайство по випуску облігацій ломбарду в 33 р., згодом у шахрайстві викрили інших політ діячів (зокрема діючий радикал Каміль Шотан, голова ради мін. П’єр Лаваль). У лютому 34 р. фаш. перейшли до більш активних дій, оскільки голова нового уряду радикала Едуар Даладье (січ-лют 34 р.). 6 лютого 34 кабінет Даладьє у Бурбонському лісі презентували свою урядову програму, у цей час 40 тис. фашистів пішли до палацу. Ввечері отримано дозвіл на застосування сили і фаш. відступили. Уряд Даладьє пішов у відставку. До чергових виборів 36 р. перехопили ініціативу праві. Лівих у 34 р.змінила -Друга коаліція нац. єднання. (Думберг-Лаваль)– антикризова політика, реформи конституції – розширення повноважень голови ради міністрів для розпуску Палати депутатів. + вимога права↓бюджет. дефіцит, видавати декрети без погодження з депутатами, які мають силу закону. Драконівські заходи не дали результату.
Антифаш. рух. Нар.фронт. 33 р. після приходу Гітлера у Парижі (зал Плейель) відкрився Європ. антиф. конгрес. До Нац. комітету з бор-би з фаш увійшли Анрі Барбюс, Ромен Ролан, Марсель Кашен. Виступи фашистів, антифаш. протести. 34 р. 1935 р. створення нар. фронту на дні святкув взяття Бастил+обєдн.профсоюзів у Загальну конфедерац. праці. Вибори 26-перемога Нар. фронту.програма-розпуск фашистс. ліг, повернути свободу друку, відстоювати профсоюзні свободи, світс. х-р школи, обвязкове навч. до 14 р., співпраця з ЛН для забезпечення колектив. безпеки, соц. захист,тверді ціни на продукти с\г. Уряд Леона Блюма. забастовки-Матіньйонські угоди підписані заг. конф. підпр. і заг. конф. праці=↑з\п на 7-15%, низька у 2-3 рази. Заборона фаш. воєнізованих орг.Центр. банк під контроль Генер. раби, більшість членів-урядовці. Розкол нар. фронту з Ісп. війною, політика Блюма-невтручатися. Рішення про девальвацію франка. 37-уряд блюма у відставку.Наступні уряди очолив Каміль Шотан-відхід від програми Нар. фронту до ↑податків. У зовн. пол. проігнорувала ств. осі Берлін-Рим-Токіо-36-27 р. і аншлюс Австрії.
38-40 уряд Даладьє-те саме декрети+політика умиротворення.
