На парламентських виборах 1929 р. лейбористи здобули перемогу, хоча й не мали абсолютної більшості в палаті громад. Уряд сформував Макдональд. Під час передвиборчої кампанії вони обіцяли здійснити широкі соціальні програми, відновити дипломатичні відносини з СРСР.
Прийшли до влади у несприятливий момент. На поч 1930 р. Великобританію охопила економічна криза. Порівняно з США, Нім. та Фр. промислове виробництво в країні скоротилось ненабагато, оскільки брит. економіка не знала "процвітання" у 20-х роках. Постраждали традиційні галузі промисловості. Експорт зменшився вдвічі. Занепад призвів до зниження життєвого рівня населення. Лейбористам не вдалося виконати своїх обіцянок у галузі внутрішньої політики. Антикризові заходи (зниження заробітної плати, зменшення допомоги по безробіттю, не було відновлено 7-годинний робочий день на шахтах, зберігались антипрофспілкові закони і т.д.) ще більше підірвали довіру виборців. Розпочалися страйки, демонстрації, "голодні походи" безробітних. Немаючи єдиного погляду на вихід з кризи, в уряді відбувся розкол, який закінчився відставкою кабінету.
У 1931 р. Макдональд сформував так званий "національний уряд" з лейбористів, консерваторів і лібералів. "Національний уряд" загалом проводив консервативну політику. У 1931 р. був ліквідований золотий стандарт фунта стерлінга і утворено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, які використовували англійську валюту для взаєморозрахунків. А в 1932 р. ВБ відмовилась від вільної торгівлі і ввела протекціоністські закони. Ці заходи підвищили конкурентоспроможність англійських товарів, допомогли уникнути значного падіння виробництва і фінансової кризи. З метою збити соціальну напругу і організувати систему допомоги потерпілим від кризи, були прийняті Акт про страхування по безробіттю та закон про райони, потерпілі від лиха.
Загострення соц проблем призвело до зростання впливу крайніх сил - комуністів і фашистів. Вони не мали в Англії достатньої соціальної бази. До того ж британське сус-во, виховане на парламентських традиціях, не сприймало їх методів боротьби. Щоб охолодити радикальні елементи, у 1934 р. прийнято закон "Про підбурювання до бунту", а в 1937 р. - Акт про суспільний порядок.
Після чергових парламентських виборів 1935 р. Макдональда замінив лідер консерваторів С.Болдуїн. Новому уряду довелося вирішувати династичну кризу 1936 р. В цьому році помер король Георг V, який зумів за час свого правління зміцнити роль династії в житті Англії. Наступником престолу став Едуард VIII. Приводом до династичної кризи стало бажання Едуарда VIII одружитися на американці Уолліс Сімпсон, яка вже була одружена і не мала знатного походження. Одруження на цій жінці було б серйозним ударом по престижу монархії, по традиціях.У відповідь на бажання короля уряд заявили "Або трон, або Сімпсон". Едуард обрав Уолліс Сімпсон. Він зрікся престолу на користь молодшого брата Альберта, який став королем під ім'ям Георга VI.
У 1937 р. прем'єр-міністром став Невілл Чемберлен. Він мав посередні здібності й зайняв цей пост завдяки аристократичному походженню зв'язкам. Консерватори проводили внутрішню політику, спрямовану на збереження існуючих порядків, а в зовнішній дотримувались політики "умиротворення".
