Німеччина прагнула забезпечити для себе безперешкодне проникнення на Бл. Сх. У той же час вона намагалася утвердитися і в Пн Афр, претендуючи на частину ще не захопленого європейцями Марокко. Тим не менш, на європейській «колоніальної біржі» Марокко вже давно було визнано сферою інтересів Фр., і втручання Вільгельма II в марокканські справи в 1905 викликало різке загострення міжнародних відносин. Марокканський криза мало не призвів до початку європейської війни, але конфлікт був подоланий дипломатичним шляхом. Скликана в Альхесірас (Іспанія) в 1906 міжнародна конференція, всупереч очікуванням німців, визнала переважні права на Марокко за Францією.
У 1911, скориставшись заворушеннями в районі Феса, Фр., під приводом «умиротворення», ввела в марокканську сто особі свої війська. Це викликало несподіваний демарш Нім. Після піднятої в пресі гучної кампанії до вимог розділу Марокко німецьке уряд направив до його берегів канонерського човна «Пантера», а потім і легкий крейсер, спровокувавши другий марокканський криза. Французький уряд сприйняло «стрибок Пантери» як виклик і було готове захищати свої колоніальні «права». Проте війна, яка загрожувала придбати європейські масштаби, не почалася і цього разу. Рішучу заяву англійського уряду про готовність воювати на боці Фр. змусило Нім. відступити і визнати французький протекторат над більшою частиною Марокко. Боснійська криза 1908. За умовами Берлінського трактату 1878 Боснія і Герцеговина були окуповані А-У, але формально у складі Осман. імперії. Після молодотурецької револ. 1908 австр. Уряд вирішив офіційно приєднати ці терит. При цьому згода Росії на це в обмін на відкриття чорноморських проток для рос. військ. кораблів. Анексія Боснії і Герцеговини посилила австр. позиції на Балканах і завдала сильного удару по нац.-визв. руху пд. слов'ян. Анексія викликала різкий протест Сербії, яка публічно заявила про неповагу прав слов'янських народів і зажадала у А-У надання Боснії та Герцеговині політ. автономії. Її підтримала Рос, запропонувавши скликати для вирішення боснійської проблеми міжнародну конференцію. Тим не менш, союзники Рос. по Антанті зайняли нейтральну позицію, а німецький уряд відверто запропонувало Рос. підтвердити анексію і примусити до цього Серб.. Отримавши ультимативну попередження Берліна, що в разі відмови Нім. підтримає А-У в нападі на Сербію, і залишившись на самоті, Рос. була змушена поступитися. Рос. не готова до війни. У 1911 - друга марокканська криза. Німеччина направила до берегів Марокко свій військовий корабель і заявила про намір захопити частину території цієї країни, де вже хазяйнувала Франція. Конфлікт міг призвести до війни. Але Німеччина не зважилася на зіткнення з Антантою і була змушена відмовитися від втручання в марокканську проблему.
