Становлення нової системи міжнародних відносин стало наслідком Тридцятилітньої війни. Тридцятилітня війна, 1618-1648 – міжнародний конфлікт загальноєвропейського масштабу, боротьба протестантських монархів Німеччини, підтриманих рядом національних держав Європи проти влади Священної Римської імперії, на боці якої виступили католицькі монархи Німеччини, Річ Посполита та папа римський, наслідком чого стало тривале закріплення політичної роздробленості Німеччини та формування Вестфальської системи міжнародних відносин. Умовна періодизація розвитку Вестфальської міжнародної системи включає три основні етапи:- 1648-1714; - 1714-1763 - 1763-1789.
Змістом першого етапу була переважно боротьба між Францією, Англією та Нідерландами на Заході та консолідація Московського царства на Сході. Підсумком цих процесів стали, відповідно, війна за іспанську спадщину та Утрехтський мир 1713 року із Раштаттським миром 1714 року, й Північна війна та Ніштадтський мир 1721 року. Як вже було зазначено, західноєвропейську підсистему Вестфальського світового порядку можна охарактеризувати як мультиполярну. Ця структурна особливість не дала можливості жодній з держав встановити регіональну гегемонію, хоча Франція за Людовика XIV була найближчою до такого статусу. Можна сказати, що історія Вестфальського світу почалася і закінчилася боротьбою Франції за всеєвропейську гегемонію. Піднесення Росії на Сході Європи відкриває другий етап еволюції Вестфальської міжнародної системи. Між 1714 та 1763 роками Вестфальський світовий порядок консолідується та проходить ряд серйозних випробувань. Вони пов’язані як із традиційною мінливістю співвідношення сил між великими державами, так і з виникненням нового центру сили – королівства Пруссії. Можливо, якщо б Пруссія виникла в якійсь іншій частині континенту, вплив цієї події на політичні процеси був би мінімальним. Але Пруссія розташована в центрі Європи, в зв’язку із чим перед нею відкрилися можливості консолідації німецьких територій. Така консолідація підривала ту геополітичну реальність – послаблену Німеччину – на якій будувалася вся стабільність Вестфальського світу. З цієї причини посилення Пруссії створило тривалий кризовий етап в його еволюції. Семилітня війна поклала край другому етапу розвитку Вестфальської міжнародної система та перевела її у фазу поступового занепаду. Із 1763 до 1789 року співвідношення сил та сфери політичних інтересів основних гравців кардинально змінюються, в системі виникають нові елементи, хоча принципи силової рівноваги зберігаються. В той же час, підтримувати таку рівновагу стає складно. В системі явно проявляється криза її геополітичних основ – центр Європи дедалі більше підпадає під контроль сильних держав та консолідується. Двома подіями, що обумовили крах Вестфальської системи, стали Війна за незалежність США та Велика французька революція. Утворення США означало початок кінця євроцентричного світу. Велика французька революція зруйнувала «тверезий та неупереджений» розрахунок співвідношення сил між основними міжнародними акторами. Її наслідком стала інкорпорація ідеологічного та національного елементів в структуру світового порядку.
