Початок XVI століття був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак саме в цей період, всупереч роздробленості, яка зберігалася, і міжусобним війнам, міцніє розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. Цей період отримав назву високе Відродження (або високий Ренесанс). Мистецтво Високого Відродження (Ренесанс) відобразило перехід до нового буржуазного способу життя. У живописі найбільш широко відображався світ нової людини, її переживання. Об’єктом зображення ставали не тільки герої, а й прості люди. Живопис набував демократичного характеру. Почав розвиватися пейзажний живопис. Поняття «Відродження» походить із праць мислителів нового часу, зокрема Дж. Вазарі, які вважали, що весь історичний період від існування Римської імперії до появи нового світогляду був періодом занепаду великої античної культури. Тому саме мислителі першими виступили під гаслом її відродження. Ознаками Ренесансу стали:
- гуманізм — напрямок суспільної думки, який був спрямований на захист гідності та свободи людини; реалізм — бачення світу таким, яким він є; емпіризм — досвід як засіб пізнання світу; інтерес до античної культури, її ідеалізація; критика феодалізму та католицизму. З кінця XV ст., коли в передових країнах Європи розгорнулася боротьба проти феодального ладу, настала доба Високого Відродження. Почалося небачене піднесення культури. В Італії воно припало на кінець XV — початок XVI ст. Найвизначнішими митцями та мислителями відродження були:
Донато Браманте (1444–1514) — головний архітектор папи Юлія II, який був автором проекту величної архітектурної пам’ятки — собору Св. Петра в Римі.
Леонардо да Вінчі (1452–1519) – один із найвидатніших діячів італійського Відродження. Жодна людина не змогла досягти таких висот у різних галузях: живописі, науці, інженерії, архітектурі, музиці, поезії. Уже в 20 років його визнали й поважали як видатного художника. Найвідоміша картина да Вінчі — портрет Мони Лізи («Джоконда») — вражає своєю реалістичністю. На картині жінка немовби сама роздивляється глядачів, неначе прагне проникнути в їхні думки, пізнати їхній характер. Леонардо да Вінчі однаково сприймав науку та мистецтво: після детального вивчення проблеми робив багато ескізів, щоб знайти вірне рішення.
Рафаель Санті (1483–1520) — другий видатний представник Високого Відродження в Італії. Його коротке життя було напрочуд легким, сповненим успіхів і загального визнання. Під час роботи у Ватикані митець створив знамениту скульптурну композицію «Афінська школа», у якій увічнив постаті видатних античних філософів та вчених. Значення цієї картини полягає в тому, що вона ніби підсумувала вивчення гуманістами античності. Духовну красу людини Рафаель передавав у портретах, численних зображеннях Мадонни. Вершиною творчості Рафаеля вважається «Сікстинська мадонна» — один із останніх його творів.
Мікеланджело Буонарроті (1475–1564) — флорентійський живописець, скульптор, архітектор. Головною темою його творчості стала ідея боротьби. П’ятиметрова скульптура «Давид» зображує юного воїна перед битвою з Голіафом. Розпис стелі Сікстинської капели звеличує красу людини в образі Адама, силу й могутність в образі бога Саваофа. Мікеланджело брав участь у будівництві собору Св. Петра в Римі. Саме він розробив величезний купол цієї споруди.
Мистецтво Відродження в Італії досить сильно вплинуло на розвиток культури в інших країнах Європи.
