Етруски— давні племена, що населяли в 1-ому тисячолітті до н. е. північний захід Апеннінського півострова , між річками Арно та Тибр — область, що називалася Етрурія (сучасна Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській і яка справила на неї потужний вплив. Політичний устрій: В VII ст. до н. е. у етрусків уже були численні міста-фортеці, які були економіч. й політич. центрами, що утвор. разом із прилягаючими територіями міста-держави, що нагадували грецькі поліси. На чолі їх стояли спочатку царі, а з кінця VI — початку V ст. до н. е., з піднесенням військово-жрецької знаті, вищі посадові особи, що обиралися з аристократії. Збіднілі члени громад разом із залишками корінного населення й вольновідпущениками становили залеж. соц. шари сусп-ва. Їхня праця, очевидно, переважала як у сільському господарстві, так і в ремеслі, хоча число рабів було значним і постійно поповнювалося за рахунок воєн, піратства й работоргівлі. Наприкінці VII ст. виникла конфедерація 12 міст-держав (Вейї, Тарквінії, Цере, Вольсинії й ін.). Опанувавши біля сер. 6 століття родюч. землями в Кампанії, а потім і великими територіями в долині річки По етруски створили там колонії, також об'єднані у 12містя. Відповідно до легенд, етруська династія Тарквініїв правила з 616 по 509 роки до н. е. у Римі. Вплив етрусків поширився майже на всю Італію. Однак конфедерація виявилася політично слабкою через своєкорисливу політику й суперництво окремих міст. Становище ускладнювалося соціальними протиріччями й опором населення залежних областей. Підсилювалася також активність зовнішніх ворогів. Греки в 524 і 474 роках завдали етрускам поразки під Кумами, поклавши кінець їхньому морському пануванню; римляни близько 509 року вигнали Тарквініїв. Самніти витиснули етрусків з Кампанії, опанувавши в 423 році Капую, паданські володіння етрусків піддалися близько 400 року до н. е. навалі галів. Відсутність у етрусків політичної й військової єдності позначилося й у війнах з Римом, у ході яких римляни по черзі підкорили собі найважливіші етруські міста. В 396 році до н. е. були завойовані Вейї, в 358 році до н. е. під римське панування підпав Цере, в 308 році — Тарквіній. К-ра: прикладні мистецтва і будівництво - залишки храмів, похоронні спорудження, міські стінами, інженерні конструкції (мости, канали й т.д.); некрополі (Цере сучасна Черветері, Перузія, Тарквінії, сучасна Таркуїнія, Клузіум, сучасна Кьюзі). Скульптура(монумент.живпопис) - статуї й рельєфи з розфарбованої теракоти, похоронні урни, саркофаги, надгробні стели. Релігія етрусків носила політеїстичний характер. Верховним богом етрусків був громовержець Тіная. Його оточували 12 верховних богів. Вшановувалася також Лаза, богиня долі. Існували й боги домівки — Лара і Пенат. В етрусків були поширені ворожіння на нутрощах тварин і польотах птахів. Відбувалися жертвоприношення, у тому числі людські. Етруски вірили в загробне життя.
Етруська проблема. Виник. ще в античні часи - Проблема походження етрусків: Анатолійське походження.Геродот: прийшли з Малої Азії + поширення цієї думки в епоху Відродження, - нападали на Єгипет, фігурують під назвою «турша», у гр.джерелах – тіррени/тірсени; Скіфо – іранське походження(Мала Азія) – «расени» + близькість із хетами
