Історія античності починається з рубежу III - II тис. до н.е. - з виникнення перших державних об'єднань на о. Крит, а закінчується 476 р. н.е. – падінням Західної Римської імперії.
Цей період в Історії людства отримав свою назву від латинського терміна "апtіqua" (старожитність) і має свої специфічні особливості розвитку у порівнянні з старосхідними суспільствами.
Започатковує античну епоху Історія Стародавньої Греції. Всю стародавньогрецьку історію прийнято поділяти на 5 великих етапів:
Егейський, або крито-мікенський (III тис. - XII ст. до н.е.) - утворення ранньодержавних утворень на о.Крит та в Ахейській Греції.
Передполісний, або гомерівський (XI - ІХ ст. до н.е.) - панування родоплемінних відносин у Греції.
Архаїчний (VIII - VI ст. до н.е.) - формування державних об'єднань у формі полісів.
Класичний (V - перша половина IV ст. до н. е.) - розквіт стародавньогрецького суспільства, полісного устрою, грецької культури.
Елліністичний (друга половина IV ст. - 30-ті рр. І ст. до н.е.) - утворення нових елліністичних суспільств на основі взаємодії та поєднання грецьких і східних начал.
Грецька історія розгорталася в основному у трьох регіонах: Материковій, абоБалканській Греції, на островах Егейського моря і західному узбережжі Малої Азії.
Перше проникнення греків в Елладу пов’язане з переселенням приблизно в кінці ІІІ – на початку ІІ тис. до н.е. племен, які поступово проникали до Пелопоннесу. Ми не знаємо справжньої назви цього народу, який у давнину іноді називали пеласгами. Зараз їх прийнято називати ахейцями (агейцями) – за найменням території, на берегах і островах яких вони проживали. Другою великою хвилею переселення грецьких племен був рух дорійців, які відтіснили ахейців і захопили значну частину Пелопоннесу, ряд островів Егейського моря і Крит на рубежі ІІ – І тис. до н.е.
Самі терміни “Греція” і “греки” з’явилися досить пізно і не в Стародавній Греції, а в Римі. Самі ж греки спочатку називали себе данайцями і ахейцями, а пізніше еллінами, а свою країну Елладою. Загальна назва “елліни” для всіх грецьких племен з’явилася не раніше VIII-VII ст. до н.е. До цього кожне плем’я мало власну назву.
Спільне в історичному розвитку древніх цивілізацій: 1)Хронологічна паралельність існування. Спільність географічного простору. Ойкумена – це спільний дім для всіх народів/ Спільність історичних умов, із яких розвиваються цивілізації, як на Сході так і на Заході. Цивілізації зароджуються в умовах розкладу родоплемінного суспільства. Історичні сфери розвитку цивілізації : економічна, соціальна, політична.
Економічна: Схід.Державна власність – основна. Залежність виробника від власника, основний засіб виробництва – земля.Для того щоб вести ефективно господарство потрібна праця всіх разом(будівництво зрошувальних систем і т.д.). Колективізм. Захід. Приватна власність – основна, продаж землі – тільки для громадян. Основний принцип: вільний виробник – вільний підприємець. Раби не були задіяни в матеріальному господарстві; все створене працею вільних виробників. Сам підприємець та його сімёя можуть ефективно вести господарство. Індивідуалізм.
Соціальна :Схід. Суспільство являє собою систему соціальних верств та станів, кожен із яких визначається певною залежністю від інших верств або держави. Суспільство, як «схему форм залежності». Існує чіткій розподіл між статусом вільної людини та раба. Рабство патріархальне. Захід. Заборонялося перетворювати вільного в раба за будь – яких умов. Не рабство, а свобода визначає соціальний устрій греко - римської «цивілізації».
Політична Схід. Провідна форма державної влади – монархія, влада може набувати деспотичних форм, здійснюється за допомогою ієрархічного бюрократизованого апарату, інколи з застосуванням військової сили; експлуатація; Територіальна держава – величезна територія з великою кількістю населень. Захід. Основна форма держави – держава, = окреме поселенням або община. Кожне село, містечко – окрема держава, з своєю конституцією, законами, армією( народне ополчення).
