Розвиток української держави в 1994-2004 рр., формування системи кланово-олігархічного капіталізму. «Багатовекторна» зовнішня політика президента Л.Кучми.

З одного боку- становлення та розбудова незалежної Української держави, а з другого — посилилась криміналізація економіки, залежність від Росії, загострилась внутрішньополітична боротьба. На парламентських виборах 1998 р. значну частину депутатських місць знову здобули ліві, а на президентських виборах 31 жовтня 1999 р. до другого туру вийшов голова КПУ П. Симоненко. На початку 2000 р. в парламенті виникла правоцентристська більшість, яка виступила проти курсу лівих і за продовження розбудови незалежної України. Новим Головою Верховної Ради депутати обрали І. Плюща. Ці події дістали назву “оксамитова революція”. Тенденцію до падіння авторитету комуністів засвідчили і парламентські вибори 2002 р., і особливо — президентські вибори 2004 р. Після обрання на другий термін, Л. Кучма продовжив курс на зміцнення виконавчої влади. Ним 23 грудня 1999 р. було призначено головою уряду В. Ющенка. Проте вже у травні 2001 р. уряд Ющенка був звільнений і новий уряд очолив спочатку А. Кінах, а з листопада 2002 р. — В.Янукович. Водночас Головою ВР України у квітні 2002 р. був обраний В. Литвин (до цього очолював Адміністрацію Президента). Була проведена ротація кадрів також у судовій системі. Таким чином, Л. Кучма зміцнив свої позиції в усіх гілках влади. У зовнішній політиці Україна продовжувала балансувати між Росією та США. Проте відносини з цими країнами періодично загострювалися: зі США через так званий кольчужний скандал (нібито Україна поставила режиму С. Хусейна системи протиповітряної оборони “Кольчуга”), а з Росією — через підвищення митних тарифів на українську продукцію, завищення цін на нафту та претензії Росії на український острів Тузлу. До певних здобутків цього періоду у зовнішній політиці належали: підписання Україною 16 листопада 1994 р. Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (чим Україна підтвердила своє прагнення до без’ядерного статусу), поглиблення співпраці з ЄЕС (у вересні 1995 р. Україна стала повноправним членом Ради Європи, а невдовзі почала брати участь у роботі Європарламенту та інших структур ЄЕС) та НАТО (з НАТО в липні 1997 р. було укладено “Хартію про особливе партнерство”). Проте окремі здобутки на цьому шляху не привели до входження України до ЄЕС або НАТО.Досить складним питанням залишалась демаркація державних кордонів України. Так, лише у 1997 р. було досягнуто певного порозуміння щодо кордонів з Росією та Румунією. Проте остання продовжувала робити численні демарші з приводу о. Зміїний та будівництва Україною судноплавного русла в гирлі Дунаю. У сфері економіки до початку 1996 р. вдалось призупинити інфляцію, що дало можливість у вересні цього року замінити купони повноцінною національною валютою — гривнею. Національна валюта України була орієнтована на долар США, і до 1998 р. її курс залишався стабільним, але внаслідок світової валютної кризи в серпні 1998 р. почалось падіння її курсу по відношенню до долара і цей процес вдалось зупинити лише у 2001 р. Було завершено реформування промислового сектора. Це виявилось у проведенні приватизації, внаслідок чого зменшився державний сектор у промисловості. Було збільшено мережу вищих навчальних закладів. Виникли також приватні спеціалізовані середні (гімназії, коледжі, ліцеї) та вищі (інститути, університети, академії) навчальні заклади.Кланов-олігарх. капыталізм - передбачає створення замкнених груп олігархічного спрямування, базується на державно-монополістичній власності та орієнтується на пріоритетний розвиток експортоорієнтованої та сировинної моделі економіки. Сутність моделі: до влади приходить клан, що вийшов із надр комуністичної номенклатури. Він захоплює й перерозподіляє державну власність в особистих інтересах, усе більше трансформується у верховну касту, що здобуває риси фінансової олігархії. Економічна модель, де власність тотально монополізована і належить кільком кланово-корпоративним групам, що утворили систему владної олігополії, призводить до формування відповідної монопольної моделі влади. Влада, як і власність, зосереджується в руках однієї верховної касти. Для такої моделі характерні певні ознаки: 1) масова пауперизація та люмпенізація населення держави; 2) надзвичайно висока питома вага бюрократично-управлінського та карно-поліцейського апарату; 3) цілковитий контроль над усіма джерелами прибутку та бізнесовою діяльністю громадян; 4) сувора цензура і повний, насамперед фінансово-економічний, контроль над засобами масової інформації; 5) одержавлення інтелектуальної, науково-дослідницької та освітньої діяльності; 6) формування моделі „карнавальної нації”. Багатовекторність – рух в сторону Заходу, але також підтримувати відн-ни з Росією. -         курс на інтеграцію в ЄС,євроінтеграція : з 1994 р. – член програми НАТО «Партнерство в ім.*я миру» - спів роб-во в рамках плану «Україна – НАТО».. 2004 р. – ратифікація згоди вступу Укр. В НАТО + програма про інформуванню громадськості по питання євроатлантичної інтеграції.з приходом Кучми – відносини з Росією на передній план, відновл. ек зв’язків. Правлячі кола Росії підтримували Кучму в б-бі з Кравчуком за президент.посаду, бо вигідно. що оберуть лідера, який приведе назад до Росії, але Кучма стояв на державницьких позиціях. Росія малал оплачувати високу ціну входж. Укр в зх. стр-ри. Ф низькі ціни на енергоносії. Питання дер.кордонів негативно впливало на рос-укр.від-ни. Встановл.Росією особл.режиму оподатк.товарів 31 травня 1997 р – дог-р про співр-во,дружбу,партнерство.Вер.2003 р. – Укр.., Росія, Казахстан, Біл-сь – угода про створ єдиного ек.простору (ЄЕП) Критика Заходу авторитарної політики Кучми і від-н з Росією. 16 лист.1994 р. – рішення про приєднання Укр. До дог-ру про нерозповсюдж.ядерної зброї за умови надання гарантій безпеки зх..д-м--) 5 гр.1994 р. – Будапешт – през-нти Росії і США + Вб.Б – надання Укр.гарантій безпеки. Відмова від ядерної зброї --) зміна від-н з США – візит Кучми --) угода про надання америк.доп-ги у здійсн.ек.реф-ми. 1997 р. – хартія про особливе партнерство між Укр і НАТО. 30 січня 1992 р – Укр. – учасниця НБСЄ. 1996 р. – зустрів на найв.рівні делегацій 54 членів-д-в у т.чсилі й укр. З  Кучмою. 1995 р. –Укр. – в раді Європи