Суспільно-політичне життя. Проблеми початкового етапу державотворення: непідготовленість українського суспільства, відсутність чіткої концепції державотворення, незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади, виникнення великої кількості партій без чітких політичних засад та великої підтримки населення.
Економічний розвиток України в перші роки незалежності: - вплив негативних чинників як спадок СРСР (підпорядкування більшості підприємств центру, монополізм, відсутність різних форм власності, неконкурентоспроможність на світових ринках, екстенсивний розвиток, диспропорційність (переважання промисловості групи «А»), застарілість матеріально-технічної бази, міцний зв’язок з економікою країн колишнього СРСР, залежність від енергоносіїв (гас, нафта), високий рівень мілітаризації економіки);
– економічна криза (тіньова економіка, гіперінфляція, зростання безробіття, дефіцит державного бюджету, катастрофічне падіння виробництва, борги по зарплаті);
– прийняття низки законів: «Про власність», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств».
Причини невдач економічної політики в перехідний період: відсутність чіткої економічної програми;
нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ;
політична нестабільність, відсутність законодавчої бази для розвитку ринкової економіки.
Культурне життя. У листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів України затвердив програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). Суть нової програми освіти полягала у докорінному оновленні педагогічного процесу: децентралізації та демократизації управління освітою, диференціації, гуманізації, індивідуалізації навчально-виховного процесу. Допомога міжнародних та іноземних організацій в освоєнні нових стандартів освіти. Провідним науковим центром залишалася Академія наук України, яка у 1994 р. отримала статус національної. Була заснована низка галузевих академій. Фінансування наукових досліджень залишалося вкрай недостатнім. У результаті відбувався відплив учених із наукових установ країни. Процеси оновлення за роки незалежності охопили також літературу і мистецтво. У літературно-мистецькому процесі дедалі активніше утверджувався плюралізм. Необхідно відзначити наповнену високим громадянським змістом творчість О. Гончара, І. Драча, Д.Павличка. Обнадійливі зрушення стали помітними в театрі, кінематографі, музиці. Новатори-режисери, як І. Борис, Р. Віктюк. У 1992 р. було утворено Всеукраїнську музичну спілку. Відродження духовності українського народу значною мірою пов'язане з відродженням релігійного життя релігії і церкви. Поряд з позитивними моментами в розвитку культури мали місце негативні моменти: українській культурі катастрофічно не вистачало коштів, що часто призводило до закриття чи перепрофілювання культурно-просвітніх закладів.
Зовнішня політика Кравчука. Зовнішня політика була спрямована на виконання таких завдань: утвердження і розвиток республіки як незалежної демократичної держави; збереження територіальної цілісності та недоторканності її кордонів; захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном; розповсюдження у світі образу України як надійного партнера. 21 грудня 1991 р. – підписання в Алма-Аті Декларації про утворення СНД. На початку 1992 р. Україна стала повноправним членом Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ) і підписала Гельсінські угоди. У 1992 р. Україна ввійшла до числа 11 країн-засновниць Чорноморського Економічного Співробітництва. Україна розвивала стосунки з такими регіональними структурами, як Центральноєвропейська Ініціатива, Асоціація вільної торгівлі тощо. Велике значення для економічного розвитку нашої країни мав вступ у 1992 р. до Європейського банку реконструкції та розвитку.6 листопада 1994 р. Верховна Рада ухвалила рішення про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї за умови надання гарантій безпеки з боку ядерних держав. 5 грудня 1994 р. у Будапешті керівники США, Росії та Великобританії надали Україні гарантії безпеки. 24 вересня 1993 р. було створено Економічний Союз країн СНД. У квітні 1994 р. до нього на правах асоційованого члена приєдналася Україна. Проголошення незалежності України у 1991 р. докорінно змінило ситуацію в україно-польських відносинах. Договір "Про добросусідство, дружні відносини і співпрацю" від 18 травня 1992 р. заклав фундамент рівноправного партнерства між двома державами.
