Обопільні етнічні чистки українського і польськогонаселення здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту, та радянських партизанів[2] у 1943 році під час Другої світової війни на Волині. Частина польсько-українського протистояння у Другій світовій війні, або за В. В'ятровичем «Другої польсько-української війни»[3]. У ширшому сенсі, складова багатовікового українсько-польського протистояння на західноукраїнськихземлях — Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.
Метою дій українських націоналістів на Волині було, насамперед, бажання перешкодити майбутнім претензіям Польського уряду на ці землі (так, як це сталося після завершення Першої світової війни). Крім того, нелояльне до УПА населення було потенційною опорою для Німеччини та СРСР. У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка винятково польського населення; в українській — як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних.
В. Сергійчук – відплата, бо польська спільнота на західноукраїнських землях неодноразово провокувала антиукраїнські акції з боку німецької адміністрації в перші роки війни. Укр. захищали свої права. Л. Зашкільняк – взаємні звинув у співроб з окупантами. Я. Дашкевич – бо поль емігр уряд не поступався укр населенню і хотів Вел РП, це повст укр насел проти 3х окупантів.
Заслуговує на увагу монографія Володимира В'ятровича «Друга польсько-українська війна. 1942—1947». Історик робить спробу поглянути на українсько-польські відносини у більш широкій хронологічній перспективі, вказуючи на те, що напруження в українсько-польських відносин середини 40-х років насправді було не обмеженою хронологічно акцією, а частиною більш ширшого українсько-польського протистояння. Проте польські колеги вважають дану концепцію неприйнятною, не визнаючи правомірність існування українського визвольного руху.
Наслідки: втрати за поль інфою 35 тис поль, 21-24 тис укр. Перебільш поль втрати. За укр 1500 + 10 тис укр загин.За підрахунками Степана Макарчука, загальні втрати серед цивільного українського населення Волині під час Другої світової війни склали бл. 120 тис. осіб. Головним політичним наслідком подій на Волині стали так званий «українсько-польський обмін населенням», здійснений протягом 1944—1946 років[84], та операція «Вісла» (1947). 2014 року президент України Петро Порошенко попросив у поляків пробачення за Волинську трагедію.
Битва за Україну завершилася 28 жовтня 44 р. повним вигнанням гітлерівців з її території. 44 р. Корс-Шевч, Львівсько-Сандомирс, Карпатсько-Ужгородська операц. 26 лист 44 р. з*їзд народн комітетів Закарп Укра прийняв Маніфест, в якому йшлося про вихід Закарп Укр зі складу Чехосл і возз*єд с УСРС. Перегов між урядами Чехосл і Рад зак підпис 29 черв 45 р у Мск рад-чехсл дог про вихід Зак Укр з складу Чех і її возз*єд з Укр. Корд між СРСР і Чсл визнавався кордон, що існ до 29 вер 38 рю між слов і Підкарп Укр. 22 січ 46 р. у скл УРСР було ств Закарп обл з центром у місті Ужгороді. Крім неї, до зх обл належ: Вол, Львів, Рівн, Терноп, Дрогобицька, Станіславська, Чернівецька, Ізмаїльська.
