мета індустріалізації-грудень 1925 р. XIV з’їзд ВКП(б),-«побудова соціалізму в окремо взятій країні», ставка на розвиток галузей групи «А» (паливної, енергетичної, хімічної, металургійної, машинобудівної) з метою перетворення країни в могутню індустріальну державу з великим військовим потенціалом.
завдання індустріалізації-здобуття техніко-економічної незалежності. Перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу, підвищення технічної бази сільського господарства. Зміцнення обороноздатності країни.
джерела індустріалізації: використання коштів від націоналізованої промисловості, збільшення прямих і непрямих податків, використання трудового ентузіазму трудящих і примусової праці політичних в’язнів, колективізація сільського господарства. Всі кошти направляли на розвиток важкої промисловості, внутрішні позики: 1930 р.-позика «п’ятирічка за 4 роки»; 1931 р.-позика «третього вирішального року»; 1932 р.-позика «четвертого завершального року» та інші позики+жорстока експлуатація роб. і селян. труднощі індустріалізації: можливість використання лише внутрішніх джерел фінансування, нестача кваліфікованих кадрів, зниження життєвого рівня населення
особливості індустріалізації: почалася з розвитку важкої промисловості; основна увага-розвитку важкої промисловості, відставання легкої та харчової; жорстка централізація економіки; командно-адміністративні методи управління; жорсткий план, здійснення лише за рахунок власних джерел фінансування форсованим темпом і за рахунок сільського господарства.
плани 1-ї п’ятирічки (1928-1932 рр.) виконано не було: середньорічний приріст промислової продукції не перевищував 10%, фактичний видобуток вугілля в Донбасі становив 45 млн тонн замість 6,6 млн, політбюро ЦК ВКП(б) своїм рішенням від 1 лютого 1933 р. заборонило всім відомствам друкувати будь-які цифрові дані з цього приводу; країні було оголошено, що п’ятирічний план виконано за 4 роки і 3 місяці.
на другу п’ятирічку (1933-1937 рр.) було запропоновано помірковані середньорічні темпи зростання промислової продукції-16,5%. Інтенсивніше стала впроваджуватися нова техніка, більше уваги приділялося підготуванню кваліфікованих кадрів. На заводах і фабриках з’явилися сотні тисяч новаторів виробництва.
У нічну зміну проти 31 серпня 1935 р. вибійник шахти «Центральна Ірмине»
О. Стаханов застосував новий метод роботи, що ґрунтувався на розподілі виробничих операцій між вибійником і двома кріпильниками. За зміну видобуто 102 тони вугілля, що в 14,4 разу перевищувало норму. Держава використала трудові здобутки «стахановців», щоб переглянути норми виробітку в бік збільшення на 35-45%. Це призвело до посилення експлуатації робітничого класу. Другий п’ятирічний план теж не було виконано.
третій п’ятирічний план, прийнятий XVIIІ з’їздом ВКП(б), на 1938-1942 рр. теж не було виконано. Європа стояла на порозі нової війни, тому було різко збільшено витрати на оборону. Вжито надзвичайних заходів: грудень 1938р.-Постанова ЦК ВКП(б) і РНК «Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу зі зловживаннями у цій справі», червень 1940р.-Указ Верховної Ради СРСР «Про перехід на 8-годинний робочий день і семиденний робочий тиждень та про заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств та установ».
інтенсифікація праці робітників-шляхом змагання за перевиконання завдань, що ґрунтувалося на ентузіазмі, моральному заохоченні (нагородження грамотами, орденами тощо), адміністративний примус, переслідування в кримінальному порядку (за брак в роботі, запізнення тощо).
успіхи індустріалізації в УРСР за роки довоєнних п’ятирічок: кількість промислових підприємств зросла за роки довоєнних п’ятирічок в 11 разів, відбулося зростання промислового потенціалу в 7 разів; було збудовано: Дніпрогес (жовтень 1932 року-введено до ладу Дніпровську гідроелектростанцію-тоді найбільшу у Європі), «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Дніпроалюмінійбуд», Краматорський машинобудівний завод, Харківський тракторний (у жовтні 1931 р. завод випустив перший трактор) та багато інших, у Донбасі споруджено 100 шахт, радянська Україна стала важливою металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР, її перетворено з аграрної країни на індустріальну, удвічі зросла чисельність робітників.
негативні наслідки індустріалізації: посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління, ігнорувалися економічні закони регулювання економіки, змінилося співвідношення між великою і дрібного промисловістю, до складу якої входили кустарно-ремісничі заклади та окремі товаровиробники, частка великої промисловості зросла до 92,5%, держава відмовилася від нової економічної політики і почала примусовими засобами визискувати з селян додаткові кошти на форсування індустріалізації, заборонялася приватна торгівля (вона була одержавлена), знизився життєвий рівень населення-черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого, обсяг товарів народного споживання відставав від потреб, скоротилося виробництво в легкій та переробній галузях промисловості, не було матеріального принципу стимулювання праці, праця робітників стимулювалася позаекономічними засобами, головно розгортанням «соціалістичного змагання», взято курс на мілітаризацію промисловості, індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася репресіями, нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил, сталася ізоляція радянської економіки від світової, низький життєвий рівень населення.
